Інтерв’ю з Анастасією Осипенко – голосом та автором пісень гурту НастяЗникає після великого сольного концерту 6 листопада, який був присвячений виходу нового альбому «Облич безліч».

Цей соул-бенд виконує чуттєві, сумні, рідше запальні, але мелодійні пісні, які за словами учасників гурту, є «саундтреками душевних збоїв». Більше року вони записували альбом, який презентували на сцені. Анастасія Осипенко поділилася з OFR враженнями від концерту, розказала про музику і новий альбом.

Пройшла ваша презентація нового альбому. Які враження?

Ми задоволені презентацією альбому, хоча досі перебуваємо в стані повного виснаження від підготовки для нього. Останні місяці були повністю присвячені фінальному шліфуванню альбому, розробкою обкладинки та візуального супроводу для виступу, плануванню концерту, просуванню пісень і самих себе.

Чи повністю ти задоволена тим, що відбувалося у залі? Чи щось було не за планом?

Враження від аудиторії приємні. Інвестувавши неймовірно багато зі свого боку, ми отримали емоційну віддачу із залу. Звісно, хотілось би бачити більше людей – але ми знаємо, що кількість наших слухачів розширюється і ми на шляху до бажаного “більше”.

Хто ваша аудиторія? Для кого співає Настя?

Складно якось виокремити “образ свого слухача”. Ми максимально відкриті для всіх і хочемо, щоб нас почуло якомога більше людей.

Кажуть, що ти сором’язлива людина, як справляєшся з хвилюванням на сцені?

Так, я по життю закрита в собі й сором’язлива, але на сцені – трошки інша. Все ж публічна частинка творчості дозволяє виходити за межі себе, за це я особливо ціную живі виступи. Хоча без хвилювання ніколи не обходиться – думаю, це нормально і це показник небайдужості до того, чим займаєшся, із чим виходиш до людей.

НастяЗникає бенд – хто ці люди? Як ви познайомилися, як зігралися?

Після року сольних акустичних виступів я написала пост у Facebook – і в такий простий спосіб знайшла команду однодумців. Коли ми вперше зустрілись вчотирьох і був зібраний той склад інструментів, який я від початку уявляла, – зразу стало ясно, що ми разом звучимо саме так, як треба. Що нам є куди рухатись разом і в кожного є до того бажання. Власне, процес “зігравання” проходить на репетиціях, кожен пробує укомплектувати свою партію, урізноманітнити пісню, подекуди підрихтувати структуру і т.п. Зараз до нас приєднався п’ятий учасник із саксофоном – спонтанна ідея скласти додаткові партії для запису альбому переросла в повноцінну співтворчість.

Розкажи про свою музику. Як ти взагалі стала музикантом, почала співати?

Я не знаю, чи досі стала музикантом. Співала, скільки себе пам’ятаю, але цілеспрямовано не йшла до того, щоб бути на сцені. Відмучила 7 років музшколи в класі фортепіано (втративши до того інтерес після перших двох років), а вокалу насправді ніколи систематично не вчилась. Просто в якийсь момент вирішила дати собі другий шанс навчитись грати на гітарі, потім купила придатну для джазу електрогітару з напівпорожнім корпусом – і одного разу написала пісню. Дуже несподівано для самої себе. А потім якось усе закрутилось і я вирішила, що мушу з цим кудись рухатись.

Ти колись хотіла співати джаз. Чому все ж таки обрала соул?

Соул не існує окремішньо від джазу і ми себе позиціонуємо як приджазований гурт. Коли я не знала, що зможу писати власний матеріал, то мріяла переспівувати джазові стандарти. Класика вокального джазу – це загалом мій незмінний топ у плейлисті та відчутті музики.

Останнім часом Настя не зникає зі шпальт музичних видань та телеканалів. Як ти займаєшся своїм просуванням?

Ми самі займаємось своїм просуванням і всіма організаційними моментами. Як буде можливість і “своя” людина – можливо, перекладемо на неї певні обов’язки. Зараз це просто необхідність для молодого гурту – робити зі свого боку максимум, щоб не зникати з інформаційного поля. Ми намагаємось розробляти детальніші плани своїх дій, періодично випускати новинки, долучатись до чогось нового, контактувати з журналістами і т.д.

Що для тебе питання мови, чи є воно принциповим?

Якщо йдеться про мову пісень, то я принципово писатиму мовою, яку відчуваю і якою можу висловити все, що заманеться. І в якій не нароблю прикрих помилок.

Як так сталося, що у російськомовному регіоні твоя родина – україномовна?

Розумію логіку цього питання, але воно мене трохи спантеличує. Я народилась на Херсонщині, вся родина звідти, нам природно спілкуватись українською, хоча довгий час це був переважно суржик.

Розкажи про свій новий альбом «Облич безліч», яку історію він розповідає?

“Облич безліч” – це наші кроки в пошуку свого образу, чи то пак образів. Ми розпадаємось і складаємось наново, розглядаємо самі себе через безліч уривків і уламків, перевіднаходимо власну цілісність у кожній своїй дії.

Це 10 пісень, крізь які ми проглядаємо і знаходимо своє звучання. В альбомі безліч відчуттів і смислів – і я запрошую всіх слухачів вкласти туди свої.