#ZEMLYA. НастяЗникає: український соул виходить на світло

02.07.2019

Рецензія на альбом «Малі сполохані звірята»

«НастяЗникає» — одне з найкрасивіших і при цьому найінтровертніших явищ в сучасній українській музиці. Вже втретє музиканти випускають реліз, який може змагатися за звання найкращого вітчизняного в році, але виявляється незаслужено обділеним увагою ЗМІ (хоча, на хвилі ейфорії від появи нового покоління інді-музикантів про перший альбом Насті у нас писали все ж немало). Воно ніби й не дивно, адже лідерка гурту Анастасія Осипенко зрідка виступає і ще рідше дає інтерв`ю, працює редакторкою і свідомо не бажає перетворювати музику на основний вид діяльності.

Залишаючись вірними мелодійному і сумному україномовному соулу, з кожним новим студійником «НастяЗникає» видозмінюються і прогресують як артисти. Альбом «Дієслова наказового способу» (2014) був сольною роботою Осипенко, гімном її мізантропії за зачиненими дверима кімнати і з гітарою наодинці. На «Облич безліч» (2017) «НастяЗникає» перетворилася на повноцінний гурт, зазвучала більш джазово/блюзово, а її лірична героїня нарешті вирвалася назовні, аби розчинитися у турботах великого міста.

У новому, третьому альбомі, «Малі сполохані звірята» Настя продовжує досліджувати власні почування. Тут вона відмотує стрілки годинника назад і з антропологічною холоднокровністю фіксує стани себе самої по той бік скла (клітки?) З тіні її ліричний образів все помітніше проступає таємничий Він, який переносить емпатію з героїні на слухачів. У той же час новий емоційний досвід раптом додає Насті рішучості і чи не вперше за всю її дискографію спонукає до дій на противагу рефлексіям.

Намагання фронтвумен подолати власну соціопатію на третьому альбомі стає очевидним навіть при поверховому погляді на список учасників запису (і їхню кількість). На «Малі сполохані звірята» музиканти вперше звернулися по допомогу до стороннього саундпродюсера — Юрія Смаліуса, знаного у наших музичних колах за участю в столичному гурті Vagabond Specter.

«Малі сполохані звірята» — ніби заключна фаза «НастяЗникає» у прийнятті невідворотного. Заперечення себе та депресія з цього приводу залишилися в минулому, попереду – нові виклики, що несуть нові можливості.

Зі своїм завданням він впорався – на третьому студійнику гурт звучить різноманітніше і цікавіше. У пісні несподівано вклинюється госпел-хор («М’ятний мов небо»), оркестрові партії наповнюють аранжування об`ємом («Колір граната»), духова секція перемикає емоційний регістр альбому на мажорний лад  («Тріщини», «Дій»), а контрабас та цимбали додають до пісень екзотики («Звірі», «Вистачить снів», «Осипалось листя»). Сам саундпродюсер час від часу сідає за синтезатори та гітари, розбавляючи живий звук електронними деталями і розвиваючи в ньому роковий характер завдяки дісторшену. Осипенко ж дає більше інструментального простору для решти учасників гурту, часто відкладаючи гітару в бік і глибше розкриваючись як вокалістка.

«Малі сполохані звірята» — ніби заключна фаза «НастяЗникає» у прийнятті невідворотного. Заперечення себе та депресія з цього приводу залишилися в минулому, попереду – нові виклики, що несуть нові можливості. Чим сумніше, тим гарніше – до такої формули звучання Осипенко і музикантів ми вже звикли. Але як же хочеться нарешті почути їх щасливими!

Автор: Філ Пухарєв

Фото: facebook.com/nastia.znykaje

Слухайте пісні «НастяЗникає» в ефірі Old Fashioned Radio на каналі ZEMLYA