«Якщо рок помре, світ вибухне». Головні цитати Курта Кобейна

20.02.2020

Лідер Nirvana – про Джона Леннона, реп, геїв та майбутнє музики

Курт Кобейн пішов із життя у віці 27 років, вистріливши собі в голову з рушниці. А сьогодні лідеру американського рок-гурту Nirvana могло б виповнитися 53.

Nirvana з`явилися на американській сцені наприкінці 80-х. Вже тоді гурт помітно виділявся на фоні інших. Вокаліст/гітарист Курт Кобейн, басист Кріс Новоселіч та барабанник Дейв Гролл (прийшов у команду в 90-му) грали брудну, депресивну і провокативну гітарну музику. Вона не була схожою ні на олдскульний рок кількох минулих десятиліть, ні на хуліганський панк-рок, що вже доживав своє, ні на гучний хеві-метал, що почав набирати популярність у той час. «Гранж» — так стиль Nirvana охрестили музичні критики. Згодом його підхопили інші рок-команди: Soundgarden, Pearl Jam, Stone Temple Pilots і навіть ранні Radiohead.

Багато хто звик сприймати Курта Кобейна безкомпромісним бунтівником, якого занапастили наркотики та депресія. Втім, за ширмою стереотипів про лідера Nirvana перед нами відкривається тонка душевна натура, що шукала у творчості відповіді на свої запитання, але так і не знайшла. Це особливо помітно навіть не тоді, коли він співає, а тоді, коли говорить.

Ми перечитали архівні інтерв`ю з Куртом Кобейном і обрали найцікавіші вислови з них.

Про дитинство

В Абердині я пристрасно ненавидів своїх найкращих друзів. Вони були ідіотами (The Daily Of The University Of Washington, 1989)

Я знав, що відрізняюся від інших. Один час я навіть вважав себе геєм чи кимось типу того, бо не був схожим на жодного знайомого хлопця. Нікому з них не подобалося мистецтво чи музика. Все, що вони хотіли – битися та ледарювати (Melody Maker, 1991)

Малий Кобейн на руках у батька

Так, я втік із міста. Вони ув`язнили мене в Абердині, неначе монстра Франкенштейна в замку. Але я вирвався звідти на повітряній кулі. І потрапив сюди, в Сієтл (місто, де сформувалася Nirvana; після успіху гурту його стали називати «колискою гранжу» — ред.) (Monk Magazine, 1992)

Про музику

Cпочатку з’являється мелодія, потім – слова. Більшість текстів я написав у протиріччях (З інтерв`ю на шоу Live! Tonight)

Про які фрейдистські підтексти в моїх піснях можуть говорити журналісти? 90% з них вони інтерпретують неправильно (З книги Journals, 2002)

Я поважаю панк-рок, але він для мене помер. Ми просто хотіли віддати данину музиці, яка допомогла нам виповзти з болота конформізму (З буклету до збірки Incesticide, 1992)

Реп – єдина жива форма у музиці після панк-року (M.E.A.T., 1991)

Джон Леннон був моїм кумиром з дитинства. Його смерть – найгірше, що могло відбутися в ім`я революції. Краще знайдіть когось, хто справді заплив жиром, і підірвіть його нахрін! (Journals, 2002)

Я люблю The Beatles, але ненавиджу Пола Маккартні. Люблю Led Zeppelin, але ненавиджу Роберта Планта. Люблю The Who, але ненавиджу Роджера Долтрі (The NIRVANA Reader: 1988 – 1992)

Я не можу зіграти на гітарі так, як Піт Таунсенд (співзасновник, гітарист і вокаліст The Who – ред.) З іншого боку, Піт Таунсенд ніколи не гратиме на гітарі так, як я (Fender Frontline Magazine, 1994)

Всі захотіли бути міжнародними поп-зірками. Тому ми й повідкривали свої ротяки (Details, 1993)

Nirvana (зліва направо): Дейв Гролл (барабани), Курт Кобейн (вокал, гітара), Кріс Новоселіч (бас)

Якщо рок-н-рол помре, світ вибухне (З документального фільму Kurt Cobain: About A Son, 1992-1993)

Зараз рок-н-рол перетворився на модний рух серед підлітків. Він дозволяє їм трахатися та допомагає пристосовуватися до суспільства (Kurt Cobain: About A Son, 1992-1993)

Я думаю, музика перейде у віртуальну реальність. Технології будуть настільки крутим, що зможуть навіть тебе набухати (Kurt Cobain: About A Son, 1992-1993)

Про любов і толерантність

Зараз я відчуваю себе більш щасливим, ніж коли б то не було. Нарешті я знайшов людину, абсолютно схожу на мене. І зовсім не важливо, хто це — чоловік, жінка, гермафродит або осел. Головне, що ми підходимо один одному (Про стосунки з Кортні Лав, джерело невідоме)

Ще кілька років тому я міг подумати, що народження дитини – найгірше, що може статися зі мною. Але коли ти закохуєшся, все змінюється (MUCH)

Зґвалтування – один із найтяжчих злочинів на Землі. І він відбувається щоп`ять хвилин (NME, 1991)

Я хотів би, щоб серед наших слухачів не було расистів, сексистів і гомофобів. Я знаю, що такі є, і це мене хвилює (Spin, 1992)

Про щастя, книги та наркотики

Я набагато щасливіший чувак, ніж інші собі уявляють (Rolling Stone, 1993)

Я не великий любитель читання. Але якщо вже читаю, то вчитуюся (Journals, 2002)

Якщо я потраплю до в`язниці, мені хоча б не доведеться давати автографи (Details, 1992)

Наркотики – марна трата часу. Вони руйнують твою пам`ять та самоповагу. Нічого хорошого в них немає (Rolling Stone, 1992)

Про смерть

Краще згоріти, ніж згаснути (Із передсмертної записки, 1994; цитата з пісні Ніла Янга Into The Black)

Фото: facebook.com/kurtcobain

Слухайте найкращу рок-музику в ефірі Old Fashioned Radio на каналі ROCK