«Ворожі голоси»: як радянська влада намагалася заглушити закордонне радіо

20.08.2019

Історія боротьби за вільний інфопростір, у якій люди перемогли режим

Рівно 39 років тому влада УРСР видала чергове розпорядження про глушіння закордонних радіостанцій. Останнє подібне в своїй історії. Невдовзі радянські слухачі зможуть вільно насолоджуватися новинками закордонного джазу та року, а поки змушені робити це потаємно, обходячи заборони хитрими дідівськими методами. Пропонуємо згадати, як це було і чим закінчилося.

Коли почали глушити закордонне радіо?

По закінченню Другої світової війни, тобто, наприкінці 40-х років. Саме тоді у країнах Європи та США з`явилися перші радіостанції у тому вигляді, якими ми їх знаємо і сьогодні – із музичними блоками, хіт-парадами, програмою передач та ін.

Після влади Микити Хрущова і приходу Леоніда Брежнєва в СРСР стосунки із закордонними країнами покращилися, тож глушіння тамтешніх станцій послабилося. Однак вже наприкінці 60-х, із вводом радянських військ до Чехословаччини, цензура закордонного радіо запрацювала із новою силою. Останній і найактивніший її виток припав на 80-ті, коли радянські солдати увійшли до Афганістану.

Для чого це було потрібно?

Бо закордонні радіостанції були для радянськх слухачів альтернативним джерелом інформації в обхід місцевій пропаганді. «Голос Америки», «Радіо Свобода», «ВВС», «Німецька хвиля» та інші станції транслювали новини у більш об`єктивній і неупередженій манері, ніж радіо в СРСР. І, звісно, крутили на своїх хвилях актуальну музику.

Штаб-квартира ВВС у Лондоні

Що можна було послухати на закордонному радіо?

Станція «Голос Америки» була головним радіорупором джазу в 50-х. Тоді вона транслювала живі виступи Луї Армстронга, Дюка Еллінгтона та інших, а також концерти з фестивалю Newport Jazz Festival. У 80-х «ГА» змінила формат і почала крутити танцювальну музику. Станція запустила російськомовну службу та музичні чарти, а у її нічному ефірі транслювалися живі сети діджеїв.

У той же час британська «ВВС» зосередилася на рок-музиці. Важливу роль в донесенні інформації про тогочасний рок до радянських слухачів відіграв журналіст Сєва Новгородський. На батьківщині Сєва працював моряком та джазовим музикантом, а у 1977-му емігрував до Лондона. Влітку того ж року в ефір «ВВС» вийшла перша передача Новгородцева про популярну музику, яка в майбутньому отримала назву «Рок-посевы» («Рок-посіви»). У ній слухачі могли не лише послухати пісні Queen, Pink Floyd, The Doors, Led Zeppelin та інших рок-гуртів, а й дізнатися достовірні новини про них, які не доходили до Радянського союзу напряму.

Сєва Новгородцев

«Рок-посіви» виходили в ефір «ВВС» аж до літа 2004-го. Більшість випусків програми можна послухати на її фан-сайті.

Решта закордонних радіостанцій були більш розмовними і замість музики робили акцент на передачах соціально-політичної тематики, але зробили не менший вклад у розвиток пострадянської свідомості. З української редакції «Радіо Свобода» вийшли такі відомі нині журналісти, як Микола Вересень, Савік Шустер, Емма Андієвська та інші.

Як працювали «глушилки»?

Біля великих міст споруджували спеціальні станції, що перекривали радіодіапазони, на яких зазвичай ловили закордонні станції з приймачів. Найчастіше вони перебивалися характерним шумом, часом – творами класичних композиторів. А в деяких містах відповідні частоти виділялися альтернативним станціям на кшталт московського «Маяка» чи київського «Променя». За іронією долі, вони частково були ретрансляторами своїх закордонних аналогів, знайомлячи слухачів зі світовими новинами та свіжими піснями помірно та обережно.

Як можна було їх обійти?

За допомогою радіоприймачів, здатних мовити на коротких хвилях. Такі гаджети випускали фірми «Спідола», «Океан», «Меридіан» та інші. У 50-х подібні прилади виходили лише на експорт, пізніше надійшли у звичайний продаж, але коштували непомірно дорого. Тому таке задоволення могла собі дозволити хібащо прогресивна молодь із заможних родин партійних працівників, дипломатів тощо. Звичайні радяни обмежувалися саморобними приладами, які працювали не дуже справно.

VEF206 — один із експортних радіоприймачів, на яких можна було послухати закордонні станції

Чим закінчилося глушіння і до чого воно призвело?

Восени 1988-го радянська влада офіційно припинила глушіння всіх закордонних радіостанцій. Це стало наслідком епохи «Перебудови», що ознаменувалася повним зняттям цензури з іноземних та раніше заборонених радянських творів мистецтва.

До остаточного розпаду Радянського союзу залишалося три роки. Можна довго говорити про політичні та економічні передумови цієї події. Але не можна заперечувати й того факту, що після потрапляння безкомпромісної закордонної музики з тамтешніх радіостанцій у вуха радянських слухачів іншого шляху в них вже не могло бути.

Фото: pixabay.com, wikipedia.org

Слухайте шедеври світового джазу, блюзу, року, фанку, а також сучасну українську музику в ефірі Old Fashioned Radio