Від Боббі Макферріна до Девіда Боуі. Чому треба послухати Донні Маккасліна?

12.11.2019

Як американський саксофоніст став зіркою нового джазу

Cьогодні, 12 листопада, у Києві вперше виступить Донні Маккаслін — один із найкращих сучасних джазових саксофоністів США. За його плечима – співпраця з найкращими представниками жанру та більше десяти сольних робіт.

Однак після знайомства із Девідом Боуі та участі в записі його останнього альбому Blackstar (2016) Маккаслін вийшов на новий рівень. Із талановитого акомпаніатора, що зазвичай ховається в тіні інших музикантів, він перетворився на повноцінного артиста, якому є що сказати.

Давайте з`ясуємо, як музикант пройшов цей шлях.

Донні Маккаслін

З чого починав Маккаслін?

Донні Маккаслін народився в Каліфорнії в музичній родині — батько хлопця грав на вібрафоні в місцевому ансамблі. Із 12 років хлопець виступав з ним на концертах. У школі юний саксофоніст зібрав власний джазовий гурт, із яким гастролював у країнах Європи та Японії та відзначився на Monterey Jazz Fetival.

У 18 років Маккаслін отримав стипендію в Музичному коледжі Берклі. Музикант надихався відомою в 60-х джазовою піаністкою Біллі Пірс. Також на його смак вплинули представники сучасної джазової сцени США: вібрафоніст Гері Бартон, трубач Херб Померой, саксофоніст Джордж Гарзон та інші.

Тоді Маккасліна помітив композитор і викладач Кен Шафорст. Він запросив молодого саксофоніста до свого гурту – The True Colors Big Band.

З ким співпрацював музикант?

У подальші роки Маккаслін записував альбоми та виступав на концертах з великою кількістю відомих джазових і не лише музикантів. Серед них – Скотт Колі (контрабас), Гіл Еванс (клавіші), Дейв Дуглас (труба), Боббі Макферрін, Sun Kil Moon і не тільки.

У 1998 році саксофоніст випустив свій дебютний сольний альбом – Exile And Discovery. До нього увійшли кавери на джазові стандарти Дюка Еллінгтона, Бенні Голсона, Телоніуса Монка, Астора П`яцолли та інших. На наступних альбомах Маккаслін почав експериментувати з електронікою.

Як на Маккасліна вплинув Девід Боуі?

2015-й розділив кар`єру музиканта на «до» та «після». Того року на один із концертів саксофоніста у нью-йоркському клубі завітав сам Девід Боуі. Легендарний музикант настільки надихнувся грою Маккасліна, що запропонував йому долучитися до запису свого нового альбому.

Студійник під назвою Blackstar вийшов 8 січня і став останнім в дискографії Боуі. За два дні після релізу музикант помер від раку. Грузкий, похмурий і тривожний саксофон Маккасліна напрочуд точно передав стан і настрій, в якому артист жив і працював, очікуючи на невідворотне.

Ось як про роботу із Боуі над Blackstar згадує сам саксофоніст:

Грай те, що ти відчуваєш і чуєш. Байдуже, як це називатимуть і класифікуватимуть потім. Давайте розважимося! Давайте зробимо трохи музики! Такі настанови давав нам у студії Девід.

Цей творчий метод саксофоніст взяв на озброєння в своїх подальших альбомах.

Що можна почути в нових піснях Маккасліна?

У 2016-му саксофоніст випустив свій дванадцятий за рахунком лонгплей Beyond Now (2016), над яким працював паралельно із Blackstar. Переважно це звичний Маккасліну інструментальний неоджаз, але дух Боуі на ньому вже відчувається. Зокрема, до релізу увійшли два кавери на пісні британця — A Small Plot Of Land та Warszawa.

Але по-справжньому знаковим для Маккасліна став його наступний альбом – Blow. (2018). Над ним саксофоніст працював із Тімом Лефебре та Гейл Ен Дорсі – гітаристами, які також відзначилися на останньому студійнику Боуі. Крім них у записі взяли участь Марк Козелек (давній колаборатор Маккасліна, відомий за проектом Sun Kil Moon) та молодий американський сінгер-сонграйтер Джефф Тейлор. Сам Маккаслін тут не тільки грає на інструменті, а й багато співає.

На Blow. переважає ламаний і навмисно неструктурований джаз-рок, яким був просотаний Blackstar. Але не лише він. Подекуди чутно химерний прог-рок а-ля King Crimson (Clubb Kid), іноді – футуристичну електроніку навздогін Radiohead (New Kindness) чи навіть гостросоціальний хіп-хоп з референсами на М.І.А. (What About The Body).

Але головне – те, що на найновішому альбомі Донні Маккаслін остаточно переріс статус вправного інструменталіста. Відтепер він – самобутній артист із власним цікавим почерком, за яким хочеться стежити. І все завдяки Боуі.

Спасибі, Девіде! А з Донні побачимося увечері.

Фото: http://www.donnymccaslin.com/

Слухайте найкращий джаз в ефірі Old Fashioned Radio на каналі JAZZ & BLUES