Що сказала Україна у світі фанку?

04.02.2019

Музика українських ВІА кінця шістдесятих і початку сімдесятих має багато паралелей з західними музичними тенденціями. Поєднання традиційних українських мотивів і вплив західної культури спричинили виникнення цілої сцени самобутніх музикантів, і багатьом з них було чим здивувати західних слухачів. Але після «поп-вибуху» 90-х, українці забули цю музичну спадщину, і починають потроху згадувати її тільки зараз.

Ще більше українського фанку слухайте у програмі ProFunk.

В Україні був фанк?

Фанк-музика як жанр сформувалася наприкінці шістдесятих, і спочатку була як енергійне, або навіть агресивне відгалуження від соулу. Можна провести паралель з Реєм Чарльзом і Джеймсом Брауном: у той час, як Рей залишився у ліричному жанрі, Джеймс Браун пішов до більш інтенсивних, та найголовніше, синкопованих мелодій.

Фанк вигадали чорні музиканти, і це вважалася традиційно «чорна» музика. Але у різних країнах та етносах цей жанр отримав свою інтерпретацію: у Латинській Америці ми знаходимо його відблиски у ритмах босанови та сальси, на Кубі у ті ж часи з’являється щось схоже, але пропущене через призму традиційних кубинських мотивів. А у нас був свій, український фанк, не схожий ні на що з популярної музики, що звучала в Союзі того часу.

Якщо заглибитися в дискографію популярних ВІА тієї епохи, можна виявити незвичайний жанровий коктейль – буквально від танцювального фанку до психоделічного соулу. Та й взагалі, українська сцена 70-х йшла в ногу з західними музичними тенденціями. Модний саунд, антураж, сценічні костюми. Але! Все це мало яскравий національний колорит.

І правда, тут гармонійно вписалися рвані карпатські ритми, східноукраїнське багатоголосся. Може навіть скластися враження, що на українські народні пісні наклали фанковий мінус, про що я, до речі, і подумав, коли вперше почув пісні таких ВІА, як «Калина», або «Водограй».

Як і чому це сталося

Коли на шляху джазу в 1950-х вибухнув рок-н-рол, партійна верхівка вирішила дати йому відсіч, хоч і довелося піти на деякі поступки. Усвідомлюючи безнадійність боротьби, в 1966 році була організована система вокально-інструментальних ансамблів – по суті, тих самих рок-гуртів, які в обмін на лояльність міністерства культури, були готові обмежити свою «свободу творчості», тобто обрізати довге волосся, зменшити гучність, не включати в репертуар західні пісні. В обмін на це музиканти отримували можливість гастролювати, звучати на радіо і видавати платівки.

І у той самий час, наприкінці 60-х настала культурна відлига і підросло перше повоєнне покоління, яке вже не хотіло слухати естраду своїх батьків.

Ви знаєте як виглядав Львів 70-х? Він не був схожий на жодне радянське місто. Знаходячись біля західного кордону, до Львова потрапляло значно більше капіталістичної культури, ніж в інші регіони. Влітку 67-го наймоднішою львівською фішкою були джинси-кльош, а найстильніші юнаки пришивали на поділ джинс лампочку на батарейці. Одним словом, Львів хіпував, і звідси безліч груп, що грали на кшталт західної психоделічної музики.

Так що ж таки сказала Україна у світі фанку?

А приблизно у той самий час, в канадському Монреалі, діти українських емігрантів заснували групу «Зоря». Місце вокалістки зайняла Любомира Ковальчук. Вони виконували українські народні та радянські пісні, хоч і не без акценту, але в неабиякому звучанні. Скажімо, ті ж композиції, які ми чули у виконанні ВІА «Кобза» або Софії Ротару, у «Зорі» подані через призму західних музичних традицій. Унікальний феномен для української музики.

У 1975 році група випустила свій єдиний альбом під назвою «Люба» і стала відомою не тільки в середі української діаспори, а й загалом у Монреалі.

Перенесемося назад в Україну, де у той самий час ВІА «Кобза» збирала аншлаги та давала по 250 концертів на рік, у тому числі за межами Радянського Союзу. Варто згадати, що «Кобза» – перша українська команда, що заграла на американському континенті. Але наприкінці вісімдесятих «Кобза» розділила долю багатьох ВІА, ставши «неформатом», поступивши місце поп-гуртам.

Оскільки в той час в складі «Кобзи» були самі професійні музиканти за весь час існування, художній керівник Євген Коновал вирішив зробити три різножанрові концертні програми: першу – в експериментальному форматі, яка поєднувала елементи джаз-року та етнічні мотиви. Друга звучала як український кантрі-фолк і гралась лише на народних музичних інструментах. А третю зробили повністю «акапельного», в неї увійшли народні пісні та джазові стандарти. Ось така жанрова різноманітність.

З цими трьома програмами «Кобза» вирушила в тур у 15 голландських міст, завершивши його виступом на знаменитому датському «Midtfyns Festival» в місті О’денсе.

А що було далі, взагалі звучить як фантастика: там вони затоварищували з Майлсом Девісом і Карлосом Сантаною. Обом музикантам сподобалася джазова програма «Кобзи». Підтвердженням тому служить стаття в місцевій газеті із заголовком «Сантана і «Кобза» подружилися на фестивалі». У ній написано про спілкування музикантів за кулісами, коли вони жили в одному готелі, і враження від виступів.

Нещодавно українські культурні ЗМІ «вибухнули» новиною про саундпродюсера та діджея C. J. Plus та його компіляції українського фанку та диско 70-х. Оцифровуючи старі вініли, він робить добірки з цікавих прикладів українських фанк-гуртів та викладає їх на Mixcloud. Особливо цікаво звучать грувові ремікси на ті ж самі пісні, але у сучасному осмисленні.

Як ми бачимо, українська музика 60-х мала великий потенціал і у різні часи отримала визнання за межами Радянського Союзу. Зовсім інше питання – це те, що слухач у своїй більшості підсвідомо сприймає такі назви, як «Кобза», або навіть просто абревіатуру «ВІА», як щось давно пропахле нафталіном. «Інформаційне цунамі» 90-х змило більшість ВІА з великої сцени, і тільки зараз про них починають згадувати. Ця музика зрозуміла як сучасній українській молоді, так і західній, але її варто актуалізувати.

До речі, у цю середу, 6 лютого, в стінах 32JazzClub відбудеться вже третій Funk Jam Sessions! У програмі на вас чекають кавери на відомі зарубіжні фанкові хіти, а також виконання авторських композицій, написаних учасниками стейдж-бенду бас-гітариста Івана Лохманюка і клавішника Родіона Іванова. У якості спеціального гостя буде Melada Moar – талановита співачка зі Львова, яка співпрацює із Родіоном у соул-проекті Dao Park.

Квитки

Ще більше українського фанку у подкастах ProFunk.

 

Георгій Чалахешашвілі