Різдвяні історії від ведучих OFR

27.12.2017

Ми запитали ведучих Old Fashioned Radio про їхні новорічні та різдвяні історії, про те, як вони святкують зимові канікули (після яких обов’язково готуватимуться до нового радіосезону!).

Євген Стасіневич – “Гонзо-ефiр”

Це було давненько, у моїй старшій школі, в 2000 році. Я святкував не в Києві, а в Горлівці, звідки моя мама. Я вперше святкував там Новий рік, до того лише свій день народження влітку, куди мене вивозили і забували. Я приїхав, і ми з дядьком думали, як будемо святкувати міленіум. Ми з ним затяті друзі. Він придумав, що ми посидимо з родиною до 12, а потім будемо забиратися на терикон. Там така величезна гора (чи найбільший терикон на Донбасі, чи найславетніший) називається “Кочегарка”. Ми хотіли зустріти там схід сонця в перший день нового тисячоліття. Сніг, Донбас, перше січня і все сіре-брудно-біле. Ми вдерлися і навіть встигли побачити сонце, постояли на маківці, покричали щось, добряче підмерзли. Це був найбільш екзотичний Новий рік і символічний. Пізніше ще забирався на терикони, але вже не на Новий рік. Усі свята зазвичай проводжу в колі сім’ї або друзів, нічого надзвичайного.  

Іван Семесюк – програма “Еволюція або смерть”

На мою скромну думку Новий рік – це така штука з глибоким совдеповським бекграундом. Кілька разів було, що я працював у новорічну ніч і це, насправді, дуже прикольно. Мені Різдво більш симпатичне. У ньому багато естетизму, історичність, а Новий рік – це алкоголізм, олів’є, Дєд Мороз та решта історій, які я, на щастя, став забувати. Тому Новий рік не треба святкувати. Випив чарку – ліг спати або працюй, або прийми теплу ванну чи душ. Тому ніяких цікавих історій у мене немає. А Різдво люблю за запахи, звуки, ясне діло, треба поїхати у Львів, де відчувається європейський контекст. Різдво поєднує нас з усім світом. А Новий рік святкують в колишньому “Совітському” Союзі. Не знаю, де ще так рогами в підлогу святкують цей день. Хоч я дарвініст і атеїст, але готовий святкувати Різдво до сказу.

Станіслава Орловська — програмна директорка OFR і ведуча програми “Відкрито”

Найкрутіші зимові свята, звичайно, сталися зі мною в дитинстві. Мій тато постійно був у відрядженнях, і ми з мамою місяцями чекали на нього. Пам’ятаю Новий рік, коли до останнього не було зрозуміло чи приїде він на свята. Мені було 5 років, ми жили в приватному будиночку на околиці Донецька з низькою стелею та маленькими вікнами. 31 число, вечір, надії вже майже не було. І раптом я побачила, як по цьому маленькому віконечку вдарили гілки сосни. Хтось проніс новорічну красуню і я подумала: цікаво, це Санта чи тато. Хоч би тато! Моє найзаповітніше бажання того року збулося і ми зустріли свята в повному складі.

Тата вже нема, але традицію зустрічати свята в родинному колі я бережу, як і пам’ять про нього. Тому усі роки війни, не дивлячись на всі перепони, їжджу до Донецька, щоб зустріти Новий Рік і Різдво повним складом родини Орловських. Це такий наш магічний родинний ритуал, який має в решті решт повернути мир на українські землі. Тепер моє найзаповітніше бажання, щоб наступного року Україна зустріла в повному складі своїх законних територій.

Леонід Швець – ведучий програми “Політичний дигестив”

Хочу поділитися своєю історією найгіршого святкування Нового року. Це було в студентські роки, десь на другому курсі. Я відправився зустрічати свято на квартиру, де збиралося наше студентське братство і помилково сів не на той автобус. До Нового року лишаються лічені хвилини, а я знаходжуся чортзна-де на Салтівці – це такий житловий масив в Харкові. Розумію, що не доберуся до квартири ще довгий час. І мені стає так сумно і самотньо. Я відчув себе покинутим, нікому не потрібним. З собою була тільки пляшка шампанського, але я не наважився її відкрити, все-таки ніс її товаришам. Десь о пів на другу я все ж таки доїхав. Чесно кажучи, мені добре запам’яталася ця новорічна ніч. З роками зробив висновок: сьогодні ми сіли не на той автобус, але життя не зупинилося, потім сядемо на інший. Я вам бажаю сідати виключно в тому напрямку, в якому ви збираєтеся їхати, але не впадати у відчай, якщо вас кудись занесе. Життя довге і обов’язково кудись вирулить. Слухайте Old Fashioned Radio, адже музика ніколи не підводить, це ж не маршрутка.

Катря Гончарук — ведуча програми “Old school по-українськи”

Різдво…Це завжди гарні спогади. У нас співоча родина, тому зазвичай на Святвечір ми багато співаємо колядок. Я щороку вивчаю якісь нові пісні і вдома розучую їх з рідними. Отак беру, роздаю усім листочки з текстами і нотами, і гайда! Найкраще Різдво мабуть те, коли я розіграла свого дідуся: мама сказала, що я не приїхала з усіма, а я в той час ховалася за дверима. Пам’ятаю його здивування і сльози в очах, коли я врешті вискочила звідти і обійняла його. Зараз його вже з нами немає, а от цей спогад до цих пір зігріває.

Євген Карась — ведучий “З Карасем не про все”

Я по-різному святкував Новий рік: і в галасливій компанії, і в камерній, і в колі близьких, і тільки з коханою жінкою. Ніколи не святкував один, хоча це був би цікавий досвід. Довгий час ми відзначали старий Новий рік (Василя) у нас в Карась Галереї, називався захід «Ялинка у Карася». На свято приходили художники і друзі, приносили з собою хто відро олів’є, хто смаженого порося, хто ящик шампанського. Причому приносили і запрошені друзі, та дипломати, і депутати, і художники. А музиканти влаштовували божевільні джем-сейшени, в яких брали участь і Олег Скрипка, і Фома, і Er. Jazz. Приїжджали спеціально з Одеси піаніст Юрій Кузнєцов, зі Львова саксофоніст Юрій Яремчук та багато інших. Було шумно і весело. Ще одна новорічна традиція – купувати ложе в Оперному і з шампанським починати святкувати зі “Лускунчика”. Менше шуму і публічності, які і так супроводжують життя галериста, зараз на свята мені ближче сімейні посиденьки. Думаю, цей Новий рік буде саме таким, але все, як завжди, може змінитися в останній момент і потрібно бути до цього відкритим і готовим. У цьому чарівність новорічної ночі.

Олексій Коган ведучий програм “Jazz train from Ukraine” та “Плейлист Олексія Когана”

Я абсолютно не відчуваю цього свята. Байдуже ставлюся до усіх новорічних та різдвяних свят, так само, як ненавиджу восьме березня. Як казав мій тато, коли чоловік любить жінку, він створює їй свято кожного дня. Тому я не пам’ятаю ні свій найкращий, ні найгірший Новий рік. Я завжди хочу, щоб скоріше наступило друге січня. Взагалі я люблю працювати на Новий рік. Ніколи не забуду як йдеш засніженим Києвом, скажімо першого січня, повертаєшся з ефіру, а вулиці порожні. Попри те хочу побажати усім миру, здоров’я та тепла у ваших оселях.

Ліза Готфрік – “Секс-просвіта”

Напевно, один з найгірших Нових років був у мене, коли мені було 19. Я вчилася в театральній студії і була вечірка, де багато гостей, театралів-початківців. А у мене були душевні страждання, нещасна «любовочка» і таке інше. Я набухалась і тут мені почав освідчуватися в коханні хлопець, який зовсім не подобався, і я послала його. А він мене через це намагався втопити у ванній. Потім було кілька років, в які я не святкувала і просто лягала спати, включала такого «хлопчика-аутіка».

Хороший Новий рік був у мене якось в Індії. Це був 2010 — перехід між десятиліттями. Був повний місяць, приплив, море салютів і людей. В цьому році я буду святкувати в компанії. Ми зняли великі апартаменти на Оболонській набережній. Будемо пити шампанське, грати в сніжки, тому що цей рік радує погодою.

Артур Ямпольський – програми «Дельта Міссісіпі» и «Magical Mystery Tour«

У 94-му році на Різдво я отримав свій перший диск. Мені було 13 років. Батько приїхав з Лондона і привіз позолочений двухплітник «Greatest Hits» Queen. Я слухав тоді тільки їх і з цього диска почалася моя колекція. Він до цих пір стоїть на полиці, звичайно, вже заїжджений, 23 роки минуло. А Новий рік не люблю, завжди всі щось хочуть придумати, його якось святкувати, кудись йти, а я не хочу нічого придумувати. Я взагалі не люблю радянські свята. Я люблю просто зібратися з друзями, послухати музику і не більше того.

Так вийшло, що в моїй родині зимові свята — це Різдво, яке ми відзначаємо 25 числа. Ми не католики і не православні. Просто цей день давно і в усьому світі уособлення чогось зимового. Це вже міжнародне свято.