#Рекомендуємо: виставка “Гра в минуле”

04.10.2017

До того як виник Facebook фотографії не з’являлися і не зникали так швидко. Вони зберігалися на шпальтах газет та кожна з них розповідала свою історію. Деякі з цих маленьких розповідей живуть і до сьогодні. Передивитися такий врятований фотоархів легендарної української репортерки можна буде у Києві в креативній спільноті IZONE.

Виставка “Гра в минуле” відкривається 5 жовтня о 19:00, її ви зможете відвідати до 19 листопада.

“Гра в минуле” – це інтерактивна подія. Під час виставки кожен відвідувач складає свою експозицію, переставляючи фотографії відомої радянської фоторепортерки Ірини Пап та анонімні світлин із родинних архівів часів СРСР на свій розсуд та смак. Таким чином, кожен отримує можливість скласти власну оповідь та замість карбування єдино вірного історичного наративу попрактикувати гнучке прочитання минулого.

PAP_Irina_1959_06_2_К®•Ґ_001_p1200
Фото: Ірина Пап

Основою проекту “Гра в минуле” став архів фотокореспондентки Ірини Пап, котрий врятував у 1991 році Валерій Мілосердов. Про свою історію зустрічі з цими фотокартками він, колишній фотокореспондент газети “Известия” в Україні (1991-1993), поділився з OFR.

У вересні 1991 року я почав доводити до ладу фотолабораторію корпункту газети “Известия” (Москва) в Києві. Він був на п’ятому поверсі будівлі за адресою Хрещатик 10. Фотолабораторія виглядала як невелика кімната розміром десь 2х3 метри, котра була уся засипана будівельним сміттям. Схоже, що після ремонту будівельникам було ліньки його прибрати. На розчищення кімнати я витратив майже день. Коли робота наближалася до завершення, на підлозі в смітті побачив невелику сплюснуту перев’язану мотузкою коробку. Один бік у неї тріснув і з утвореної дірки стирчало кілька конвертів. Я взяв один та побачив напис “Травень, 1963, Фідель Кастро в Києві”. У коробці були конверти з негативами фото в Україні з 1957 по 1971 років. Серед персонажів — Хрущов, Брежнєв, Шелест, Антонов, Патон, Гомулка, король Непалу. Автор – Ірина Пап.

pap_irina1963_Castro_img_112_p1200
Фото: Ірина Пап

Співробітники корпункту розповіли мені, що це приміщення довгий час займала Ірина Йосипівна Пап — фотокореспондент газети “Известия” в Україні. Судячи з того, що в невеликій коробці були зібрані фото за багато років, це були обрані, залишені «для себе» негативи. В принципі, так чинить кожен фотограф в надії колись використовувати цей матеріал на свій розсуд.

Я зв’язався з родичами Ірини і вони дозволили мені, за погодженням, користуватися знімками.

Для себе цей випадок я тоді назвав “зустріччю з майбутнім”. І судячи з ситуації: з відсутністю інтересу в країні до фотографії, поки не поміняв свою думку.

В архіві фотографки, яка народилася у рік заснування одного з головних часописів Радянського Союзу – газети Известия (1917), де згодом і працювала Ірина Пап, світлини з 1957 по 1971 рік. Фотографічна спадщина Пап — це соцреалізм у фотографії, де реальне радянське життя замінено ідилічною картинкою завжди усміхнених робітників та високих врожаїв.

Друга частина експозиції – інсталяція Дефіксація, що складається з двох чорно-білих фотоплівок, виявлених фотографами Валерієм Мілосердовим і Дмитром Сергєєвим в їхніх сімейних архівах.

Фото: Валерій Мілосердов
Фото: Валерій Мілосердов
Фото: Дмитро Сергєєв
Фото: Дмитро Сергєєв

Незважаючи на те, що за часовими рамками, а також і за сюжетами знімки Пап та плівки з сімейних архівів співпадають, вони демонструють два принципово різних способи документувати й запам’ятовувати події. Офіційний, що був замовленням влади й відповідно використовувався для побудови домінуючої ідентичності, історії та ідеології, і приватний, що вихоплював моменти життя з метою закарбувати їх у пам’яті причетних до них людей, безвідносно до ідеологічних конструктів влади.

Сучасному глядачеві пропонується порівняти ці два способи використання фотографії як інструменту пам’яті.

Фото: Ірина Пап
Фото: Ірина Пап
Фото: Ірина Пап
Фото: Ірина Пап
Фото: Ірина Пап
Фото: Ірина Пап
Фото: Ірина Пап
Фото: Ірина Пап