«Сержант Пеппер» від The Beatles. Культовий альбом, що змінив музику назавжди

26.05.2020

Великий триб’ют від ofr.fm до 53-річчя культового релізу

26 травня 1967 року — чи не найважливіша дата в історії музики. У цей день британський гурт The Beatles випустив свій восьмий альбом — Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band. До цього «Бітли» вже кілька років жили зі славою головної рок-команди світу, але цього разу перевершили самі себе. Тепер їх можна було називати Творцями з великої літери.

Чи могли Джон Леннон, Пол Маккартні, Джордж Гаррісон та Рінго Старр передбачити такий ефект від свого релізу? Навряд. Працюючи над «Сержантом Пеппером», музиканти робили те ж, що і завжди: розважалися в своє задоволення та добре проводили час.

Тим не менше, новаторське, оригінальне та веселкове звучання альбому не порівняти з будь-яким іншим ні до, ні після. Таке зрушення тектонічних плит у музиці трапляється раз на сотні років.

Давайте пригадаємо, як Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band з’явився на світ і чим повинні завдячувати релізу меломани всіх часів і народів.

Ким були «Бітлз» до «Сержанта Пеппера»?

Рок-гуртом, з популярністю якого не вдалося зрівнятися ще нікому. Концерти «Бітлів» збирали аншлаги як у невеликих клубах, так і в солідних залах усього світу, а сингли та альбоми розліталися, як гарячі пиріжки. Але всесвітньої слави цим музикантам виявилося замало. Залишити слід у вічності – ось, про що вони мріяли насправді.

У 65-му Джон, Пол, Джордж і Рінго випускають альбом Rubber Soul, в якому відходять від прямолінійного брит-попу і зізнаються в любові до американського соулу. Ще за рік з’являється Revolver, де «Ліверпульська четвірка» вражає сміливими, але поки сирими експериментами зі звучанням. Все це було лише репетицією справжнього прориву, який здійснить їхній наступний студійник.

Чи правда, що цього культового альбому могло і не бути?

Цілковита. Після туру «Бітлз» у 66-му у пресі з’явилися чутки про можливий розпад гурту. Виснажений насиченим концертним графіком Джордж Гаррісон збирався залишити колектив, але менеджер Браян Епстейн дозволив йому та іншим відпочити три місяці.

У цей час кожен «бітл» займався своїми справами – творчими і не дуже. Леннон та Маккартні писали музику до кіно. До речі, саме на одній з тодішніх лондонських виставок Джон познайомився з Йоко Оно. Гаррісон вирушив до Індії, де вчився грати на сітарі. Старр присвятив себе дружині та сину.

У листопаді 66-го четверо музикантів зібралися у другій студії Abbey Road, аби розпочати роботу над наступним, восьмим за рахунком альбомом «Бітлз». Пол вже мав ідею, яким він повинен бути.

«Бітлз» у 66-му

 

Як народився задум «Сержанта Пеппера»?

Не секрет, що у той час «бітли» підсіли на ЛСД. У кислотному маренні до Маккартні прийшов образ гурту Сержанта Пеппера, схожого на воєнні ансамблі часів британського короля Едварда. Спочатку музиканти хотіли залишитися анонімами і випустити альбом під вивіскою вигаданого гурту, але Еппстейн слушно відмовив їх від цієї ідеї.

«Сержант Пеппер» замислювався як відповідь Pet Sounds (1966) – новаторському альбому американського гурту The Beach Boys. «Бітли» залишилися в захваті від звуку релізу і відчували, що можуть «піти далі» та розвинути його ідеї глибше.

Цікаво, що неофіційне змагання між гуртами продовжилося. Після релізу «Сержанта Пеппера» Браян Вілсон збирався «зробити Бітлів» монументальним проектом Smile, але зміг завершити його лише в середині 2000-х. Більше того, до батлу долучилися і The Rolling Stones зі своїм Their Satanic Mejesties Request (1967).

Та шедевр «Бітлз» не міг народитися лише на підґрунті амбіцій. Ідея Маккартні на диво вдало зістикувалася з тодішніми музичними смаками інших учасників гурту. Леннон захоплювався Карлхайнцем Штокгаузеном, Джоном Кейджем та іншими авангардними композиторами, що гралися зі звуковидобуванням завдяки протоелектронним інструментам. Та й без зацікавлення Гаррісона індійською музикою «Сержант…» звучав би зовсім інакше. Нарешті, не обійшлося без улюбленого для всіх чотирьох «бітлів» американського блюзу.

Ми хотіли зробити щось, в чому було б трохи Бі Бі Кінга, трохи Штокгаузена, трохи Раві Шанкара і трохи The Doors

Пол Маккартні про роботу над альбомом

 

Як звучить «Сержант Пеппер»?

У двох словах цього не описати. Давайте ще раз зануримося в кожну з композицій.

Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band. Своєрідне інтро до альбому. Завдяки звукам натовпу та оплесками пісня звучить як жива, хоча музиканти ніколи не грали її на концертах. У середині рок-н-рольний шал накриває пафосом духового оркестру.

With А Little Help from My Friends починається там, де закінчується перша композиція. Це легка пісенька про любов і дружбу з Рінго Старром на вокалі. «Бітлз» на піку інструментальної форми. Нічого не віщує революції…

Але вона стається на Lucy in the Sky with Diamonds. Леннон чи то розглядає малюнки чотирирічного сина Джуліана, чи то перечитує Льюїса Керролла, чи описує враження від вживання «кислоти» (сам музикант цю версію заперечував). Його вокал розходиться ехом на двох окремих доріжках, а Маккартні підіграє музиканту на електрооргані.

Getting Better. Леннон просить пробачення у своїх колишніх, а Маккартні по-філософськи констатує, що вчора вже не повернути, зате завтра точно буде краще. До них приєднуються Гаррісон на індійській гітарі тамбура та Старр на перкусії.

Fixing a Hole. Дощ перетворює дорожню яму в калюжу, а Маккартні шукає себе серед натовпу. І грає на харпсікорді – французькому клавішному інструменті XVI століття.

She’s Leaving Home. Маккартні не вперше оспівує підлітковий бунт. З інших учасників гурту до запису долучився лише Леннон на бек-вокалі. Музику виконав оркестр під керівництвом Майка Ліндера.

Being for the Benefit of Mr. Kite! Цей строкатий звуковий колаж Леннон вигадав під враженнями від старої циркової афіші. Перше використання звуку касетної перемотки в історії музики.

Within You Without You. Психоделічний бенефіс Гаррісона за участі індійських музикантів. Гроші – це папір, а душа безсмертна.

When I’m Sixty-Four. У шістнадцять років Маккартні написав цю пісню для дівчини, з якою хотів зустріти старість. Чудове переосмислення традиції кабаре та мюзиклів.

Lovely Rita. Присвята паркувальниці Abbey Road від сера Пола. Леннон, Гаррісон і Старр шурхотять папером на фоні.

Good Morning Good Morning. Пародія Леннона на телевізійну рекламу пластівців. Духова секція в поміч.

Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band (Reprise). Кода альбому. Енергійний біт Старра досі звучить сучасно.

A Day in the Life. Веселі картинки із розширеної свідомості Леннона. Після оркестрового бед-тріпу Маккартні приводить його до тями.

 

То «Сержант Пеппер» — концептуальний альбом?

Не зовсім. Жодного наскрізного сюжету між цими піснями немає. Взаємне мелодичне перетікання на початку та в кінці, а також загальний психоделічний настрій – ось і все, що їх об’єднує. Звісно, слухачі можуть дофантазувати, що саме так звучав би концерт вигаданого оркестру Сержанта Пеппера.

Сержант Пеппер вважається першим концептуальним альбомом, але це не так. Це визначення спрацювало тільки тому, що ми самі його вигадали

Джон Леннон

 

Чому «Бітлз» ніколи не грали ці пісні наживо?

Бо на той час їх неможливо було відтворити поза студією. У записі «Сержанта Пеппера» використали стільки різноманітних інструментів та техніки, що сцена зламалася б під їхньою вагою.

Крім того, станом на 67-й «Бітлз» настільки втомилися від виступів, що вже не мали ні сил, ні бажання грати нові концерти. Зрештою, на адресу музикантів почали надходити погрози, тож виступати їм було небезпечно.

Ми втомилися бути The Beatles. Ми зненавиділи ці зачіски-горщики, від яких всі шаленіли. Ми вже не були хлопчиками, ми стали чоловіками. І вважали себе не просто виконавцями, а творцями.

Пол Маккартні

 

Що зображено на обкладинці альбому?

Обкладинку Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band створили поп-арт-художники Джен Хейворт і Пітер Блейк. «Бітлз» попросили їх уявити фотографію гурту Сержанта Пеппера в оточенні фанатів, серед яких були б видатні люди різних часів.

На колаж потрапив 71 герой, включно із самими учасниками гурту в різнокольоровій воєнній формі. Серед них знайшлося місце музикантам Бобу Ділану та Стюарту Сеткліфу (перший басист «Бітлів»); письменникам Едгару Аллану По, Олдосу Гакслі, Герберту Веллсу, Оскару Вальду, Льюїсу Керроллу; акторам Мерилін Монро, Марлен Дітріх, Марлону Брандо, психіатру Карлу Юнгу, політику Карлу Марксу, індійським гуру…Хейворт і Блейк планували записати у фан-клуб «Бітлз» Ісуса та Гітлера, але музиканти відмовилися через цензуру. З повним списком дійових осіб картини можна ознайомитися тут.

Того ж 67-го обкладинка Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band отримала заслужене «Греммі».

 

Що було із гуртом далі?

Після музичного перевороту Джон, Пол, Джордж і Рінго все більше віддалялися один від одного. Студійник 68-го (так званий «Білий альбом») став, за великим рахунком, збіркою сольних пісень кожного із чотирьох «бітлів», записаних зі сторонніми музикантами.

В альбомі Abbey Road (1969) гурт повернувся до колективної творчості. З часом реліз теж отримав статус культового, але до етапного «Сержанта Пеппера» йому було далеко.

У травні 1970-го «Бітлз» випустили заключний альбом Let It Be та зіграли останній концерт на даху компанії Apple (не плутайте із ІТ-корпорацією Стіва Джобса). Того ж року Леннон, Маккартні, Гаррісон і Старр взялися за сольні проекти.

8 грудня 1980 року Джон Леннон був застрелений Марком Девідом Чепменом біля свого будинку в Нью-Йорку. Його смерть стала остаточною крапкою в історії найвидатнішого гурту світу.

 

Як альбом вплинув на розвиток музики?

Перший час «Сержант Пеппер» не давав спати спокійно найбільш талановитим та амбіційним музикантам з усього світу. Чимало з них намагалися перевершити успіх альбому «Бітлз» або хоча б дотягнутися до його рівня (про найуспішніші спроби читайте на початку матеріалу).

Коли пристрасті вляглися, звучання релізу взяли за основу та переосмислили найкращі представники психоделічого року: ранні Pink Floyd, Cream, The Doors, The Who, Velvet Underground, The Byrds, Jefferson Airplane та ін.

Наприкінці 60-х цією музикою надихалася субкультура хіпі. «Діти квітів» виступали за вільні стосунки, свободу творчості, аполітичність та пацифізм.

Антивоєнна демонстрація хіпі в 67-му

А в 70-ті їхні ідеї на користь мелодійності та авангардності розвинули представники прогресивного року: King Crimson, Yes, Genesis, Van Der Graaf Generator, Emerson, Lake & Palmer і не тільки.

Сьогодні ж відголоски «Сержанта Пеппера» живуть у творчості Tame Impala, King Gizzard & The Lizzard Wizzard та інших непосиходелічних гуртів, особливо популярних серед міленіалів.

Словом, без «Бітлз» та їхнього Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band сучасна музика була б зовсім інакшою. А можливо, її не існувало б зовсім.

Фото: facebook.com/thebeatles

Слухайте найкращу рок-музику в ефірі ofr.fm на каналі ROCK. Зараз наше онлайн-радіо як ніколи потребує вашої фінансової підтримки! Зробити це можна тут