Історія (не)одного лейблу звукозапису. Blue Note Records

31.05.2021

Про що говорять та мовчать стіни Blue Note Records

Американський джазовий лейбл Blue Note був заснований 1939 року двома єврейськими біженцями з нацистської Німеччини: Альфредом Лайоном і Максом Маргулісом. Обидвоє засновників компанії Blue Note Records неабияк любили джаз, і саме це палке захоплення підштовхнуло їх до створення власного лейблу. Все почалося 6 січня 1939 року, коли Альфред вперше відвідав живий джазовий концерт в Карнегі-холі, що мав назву «From Spirituals to Swing». Тоді йому спала на думку приголомшлива ідея, тож він взяв в долю за оренду студії Марка Маргуліса, та вирішив зробити свій перший запис — сесію двох піаністів, що виступали тоді в Карнегі-холі: Альберта Аммонса і Міда «Лакса» Льюїса, у стилі традиційного «гарячого» джазі і бугі-вугі. Саме цей запис і заклав фундамент добре відомої нам компанії — Blue Note Records. 

Незабаром чоловіки випустили й свою першу платівку, нею була добре відома композиція Summertime з опери Гершвіна “Поргі і Бесс” у виконанні саксофоніста Сідні Беше. Цікаво, що хоча Беше вже був досить відомим по всій Європі, але великі американські компанії не бажали мати з ним справу. Тож не дивно, що вже дуже скоро новонародженний лейбл Blue Note став широко відомий  своєю рідкісною доброзичливістю до музикантів, записами у зручний для них час та дозволом виконавцям брати участь у всіх аспектах виробництва. До кінця війни лейбл почав записувати саксофоніста Айка Квебека. Квебек співпрацюватиме з лейблом  до своєї смерті 1963 року. А у 1947 році до лав компанії приєднаються ще два відомих та шанованих музиканти: піаніст Телоніус Монк та барабанщик Арт Блейкі. 1951 року, Blue Note випустив свої перші 10-дюймові вінілові платівки. Незабаром після цього на лейблі почали дебютувати все більше нових артистів. Тож з того часу Blue Note відтворював записи як нових  виконавців джазової сцени, так і вже знайомих публіці митців.

Втім, не менш важливою ніж історія музикантів, що записували свої платівки разом з Blu Note, є історія створення обкладинок для цих платівок. Адже не рідко художниками та фотографами ставали досить відомі люди. Наприклад 1956 року Blue Note залучив до себе Рейда Майлза, художника, який працював для досить популярного журналу Esquire. Обкладинки, що були створені Майлзом, мали не менш вагомий вплив у світі графічного дизайну, ніж прихована в них музика мала у світі джазу. Саме завдяки Майлзу Blue Note став відомий своїм яскравим і незвичним дизайном обкладинок для альбомів. Його графічний дизайн відрізнявся тонованими чорно-білими фото, творчим використанням геометричних шрифтів, обмеженою палітрою кольорів і частим використання кольорових прямокутних смуг, серед яких добре проглядався вплив культової школи дизайну — Баугауз. Не менш цікавим було те, що декілька обкладинок для альбомів Blue Note у середині п’ятдесятих років були створені за ескізами тоді ще невідомого художника Енді Воргола.

За довгі роки свого існування компанія Blue Note Records встигла записати таких відомих джазменів, як: Орнетт Коулман, Декстер Гордон, Гербі Генкок, Джон Колтрейн, Майлз Девіс, Телоніус Монк, Джей-Джей Джонсон, Сідні Беше, Арт Блейкі та багатьох інших. На сьогоднішній день вона, як і переважна більшість інших колишніх самостійних та впливових лейблів, підпорядковується компанії-мастодонту — Universal Music Group, яка поглинула Blue Note ще у 2012 році.