Гербі Генкок. 8 фактів про музиканта, який осучаснив джаз

13.04.2020

Експерименти із синтезатором, вплив на хіп-хоп, буддизм та інше

Гербі Генкоку – 80! Музикант починав класичним піаністом, виріс у віртуозного джазового клавішника і навіть знайшов своє місце на поп-сцені. Він привніс в імпровізаційну музику еклектичні впливи інших жанрів та синтезаторне звучання, завдяки чому вона стала більш сучасною та танцювальною. Невтомний майстер не покладає рук і сьогодні. Кілька разів він виступав і в Україні — на фестивалях Jazz In Kiev та Alfa Jazz Fest.

У День народження гуру розповідаємо, що потрібно знати про нього в першу чергу.

Зіграв Моцарта в 11 років

Гербі Генкок народився у 1940-му в Чикаго. Батько хлопця працював чиновником, мати – секретаркою.

Юний Гербі вчився на класичній музиці. У сім років він пішов до музичної школи. Викладачі відзначали неабиякий талант хлопця і називали його вундеркіндом. У свої одинадцять музикант зіграв на піаніно першу частину Концерту №26 Моцарта.

 

Починав у гурті Майлза Девіса

У 60-х Генкок почав виступати із чиказькими джазменами. Свій перший альбом Takin` Off (1962) клавішник випустив на відомому джазовому лейблі Blue Note Records. Cеред шести композицій на нього потрапила Watermelon Man, що в майбутньому стала джазовим стандартом. У пісні відчуваються впливи латиноамериканського джазу та кубинської музики.

Молодий талант привернув увагу Майлза Девіса. За рік після релізу Takin` Off трубач запросив клавішника до власного гурту. Це був вже другий і останній склад Miles Davis Quintet. Окрім Генкока до нього приєдналися басист Рон Картер і барабанник Тоні Вільямс, а саксофоніста Джона Колтрейна змінив Уейн Шортер.

У вільний від роботи із Девісом час Генкок записував музику до телевізійної реклами та писав кіносаундтреки. Твори музиканта можна почути у трилері «Фотозбільшення» (1966) італійського режисера Мікеланджело Антоніоні.

 

Привніс у джаз синтезатор

За десять років Девіс почав шукати нове звучання і розпустив колектив. Генкок взявся за сольну кар’єру і на початку 70-х записав кілька авангардних альбомів.

Втім, клавішник продовжив стежити за своїм наставником і навіть іноді йому підігрував. Почувши, як Чік Коріа грає на електронному синтезаторі на сольнику Девіса Bitches Brew (1970), наш герой вирішив теж спробувати. Сам інструмент він опанував ще в студії Девіса.

У 73-му Генкок зібрав власний гурт – The Headhunters. До нього приєдналися саксофоніст Бенні Мапін, басист Пол Джексон, барабанник Гарві Мейсон і перкусіоніст Білл Саммерс. Того ж року світ побачив однойменний альбом музикантів, що викликав захват у критиків. У Head Hunters джаз переплітався із такою кількістю інших жанрів, що музичні журналісти прозвали реліз fusion (з англійської – «суміш»). А ще нове життя на ньому отримав вже легендарний хіт Генкока — Watermelon Man.

Та вже у 75-му шляхи Генкока і The Headhunters розійшлися. Музиканти осідлали модну хвилю фанку, а в їхньому репертуарі з’явилися вокальні хіти. Клавішник повернувся до The Headhunters аж у 98-му і записав із гуртом новий альбом – Return Of The Headhunters.

 

Вплинув на диско та хіп-хоп

З кожним наступним релізом Генкок все більше перетворювався із мовчазного джазового клавішника на поп-зірку. На студійнику Feets, Don`t Fail Me Now (1979) він почав грати танцювальну музику і навіть співати, оброблюючи свій голос електронними ефектами.

У 83-му музикант розродився великим комерційним хітом – Rockit. Пісня отримала «Греммі», а сьогодні вважається однією з передвісниць хіп-хопу. Трек одразу взяли на озброєння діджеї та танцівники брейкденсу.

 

Допомагав у боротьбі зі СНІДом

В подальшому Генкок розщедрився на благородні жести. У 94-му він взяв участь у записі триб’юту Майлзу Девісу. До оригінального складу квінтету приєднався трубач Уоллес Ронні. Альбом отримав «Греммі» за найкраще інструментальне виконання.

Того ж року Генкок долучився до благодійної збірки Stolen Moments: Red Hot + Cool. Разом із Роном Картером, Бренфордом Марсалісом, Еліс Колтрейн та іншими він переграв джазові стандарти Олівера Нельсона. Гроші з продажу релізу пішли на допомогу в боротьбі зі СНІДом в США та Африці. Американський тижневик Times назвав Stolen Moments альбомом року.

 

Засвітився на альбомі Flying Lotus

У 2000-х Генкок працював скоріше в статусі «запрошеного гостя», ніж самостійного музиканта. Він записував дуети із Полом Саймоном, Енні Ленокс, Карлосом Сантаною, Крістіною Агілерою.

The Imagine Project (2010) – найновіший, 26-й за рахунком альбом Гербі Генкока. До нього увійшли кавери на Джона Леннона, Пітера Гебріеля, Боба Ділана, Боба Марлі, Сема Кука і не тільки. В студії до клавішника приєдналися Уейн Шортер, Джефф Бек, Джон Ледженд, Seal, Пінк та ін. Альбом записувався у різних частинах світу, про роботу над ним вийшов документальний фільм.

Впливів Генкока не цураються прогресивні музиканти. Соло клавішника можна почути в піснях Tesla і Moment Of Hesitation (2014) американського електронного композитора Flying Lotus.

 

Став професором Гарварду

У 2014-му Гарвардський університет запросив Гербі Генкока прочитати шість лекцій про «поетику джазу». Заклад також надав музиканту звання професора. До Генкока в якості гарвардських лекторів виступали композитори Ігор Стравінський, Джон Кейдж і Леонард Бернштейн.

Сповідує буддизм

Буддистом Гербі Генкок став ще у 70-х. Відтоді музикант кожного дня медитує та займається духовними практиками. У 2013-му разом із Уейном Шортером він випустив книгу, де розмірковує про зв’язок буддизму та джазу.

«Буддизм допоміг зрозуміти мені, що насправді я не музикант, — говорить Генкок. — Я — людина. А отже — тато, чоловік, сусід, громадянин і афроамериканець. Все це формує моє існування на цій планеті».

 

Фото: facebook.com/herbiehancock

Слухайте найкращий джаз і блюз в ефірі ofr.fm на каналі JAZZ & BLUES. Зараз наше онлайн-радіо як ніколи потребує вашої фінансової підтримки! Зробити це можна тут