Еволюція Еріка Клептона у 12 піснях

30.03.2020

Спостерігаємо за становленням легенди блюз-року

Блюз і Ерік Клептон завжди були нероздільні. Протягом кар’єри музикант змінив силу-силенну жанрів гітарної музики, але ніколи не забував про улюблений. Любов до семиструнної у нього не відбили ні зірковий статус, ні проблеми з алкоголем та наркотиками, ні навіть низка трагічних втрат.

30 березня, у 75-річчя Еріка Клептона, розповідаємо про те, з чого починав музикант і до чого прийшов наразі.

The Yardbirds – For Your Love (1965)

Клептон починав гітаристом у британському гурті The Yardbirds, що сформувався у 63-му. За два роки музиканти випустили перший студійний альбом — For Your Love. На однойменній пісні з нього The Yardbirds відійшли від блюзу до більш комерційного поп-року. Це не сподобалося Клептону, тож невдовзі він покинув колектив.

 

John Mayall & Blues Breakers – What I`d Say (1966)

Далі гітарист приєднався до гурту Джона Меєла. У 66-му музиканти випустили перший альбом, на обкладинку якого окремо винесли ім’я Еріка Клептона.

Реліз складався з каверів блюзової класики. Зокрема, на нього потрапив цей переспів Рея Чарльза. Першій половині пісні властиве типове як на той час звучання на межі блюз-року та ранньої психоделіки, а ось друга – суцільний джем та інструментальна імпровізація.

 

Cream – Strange Brew (1967)

Під час записів із Джоном Меєлом Клептон познайомився із сесійним басистом Джеком Брюсом. Барабанник Джинджер Бейкер запропонував обом створити окремий гурт.

У Cream Клептон почав писати власні пісні та співати. І хоч тріо грало психоделічний рок, але в композиції Strange Brew відчутно нездоланний потяг Еріка до блюзу. Вона увійшла до другого і найвідомішого альбому Cream – Disraeili Gears (1967).

Blindfaith – Presence Of The Lord (1969)

Наприкінці 60-х у музиці все змінювалося зі швидкістю світла. Тому не дивуйтеся, що Blindfaith – вже четверта формація Клептона за чотири роки. Окрім нього до складу увійшли той таки Джинджер Бейкер, Стів Вайнвуд (Traffic) та Рік Герч (Family).

Через тиск продюсерів за рік Blindfaith розбіглися, тому встигли записати лише один альбом. Presence Of The Lord – єдина пісня на ньому авторства Клептона із вокалом Вайнвуда. Формально музиканти грали блюз-рок, але якби робили трохи більший акцент на клавіші, могли б звучати у більш бароковому стилі а-ля Procol Harum.

 

Derek And The Dominos – Layla (1970)

Паралельно Клептон працював сесійним гітаристом із The Beatles, Йоко Оно та іншими музикантами. Але не припиняйте загинати пальці! За рік після розпаду Blindfaith музикант зібрав новий гурт, цього разу – вже в якості повноправного фронтмена. Спочатку формація повинна була називатися Eric Clapton And Friends, але Клептон тоді любив залишатися в тіні, тому й придумав легенду про таємничого Дерека.

На суперхіт Layla Клептона надихнув вірш перського поета Нізамі. Пісню музикант присвятив Патті Бойд – тодішній дружині Джорджа Гаррісона, в яку закохався, а невдовзі навіть відбив її у «бітла». У майбутньому Клептон переграє Layla в повільному, більш блюзовому аранжуванні.

Композиція увійшла до єдиного альбому Derek And The Dominos – Layla And Other Assorted Love Songs.

 

I Shot The Sheriff (1974)

Разом зі студійником Derek And The Dominos у 70-му Клептон встиг записати перший сольний альбом, який пройшов майже непомітним для слухачів і критиків.

У той час музикант впав у депресію та наркозалежність. Тому на сцену він повернувся аж у 74-му – із успішним альбомом 461 Ocean Boulevard, який записував у Флориді. Найбільш відомою піснею з нього став кавер на Боба Марлі, який нині знають чи не краще за оригінал. Тоді Клептон захоплювався регі, тому не дивно, що весь реліз звучить як такий собі «тропічний блюз».

 

Wonderful Tonight (1977)

Після чудового 461 Ocean Boulevard Клептон видав кілька прохідних альбомів, але реабілітувався у релізі Slowhand (прізвисько, яке дав гітаристу менеджер The Yardbirds).

Wonderful Tonight Клептон написав, коли чекав, поки Патті Бойд збирається на вечірку до Пола та Лінди Маккартні. Схоже, музикант тоді таки сильно закохався, адже пісня вийшла на диво спокійною та ніжною.

 

Tearing Us Apart (feat. Tina Turner) (1986)

У 80-х у фірмовий блюз-рок Клептона увірвалися «новохвильові» віяння. В цьому музиканту допоміг Філ Коллінз, який спродюсував два його тогочасні альбоми.

У Tearing Us Apart Клептон достатньо органічно зіспівався із американською соул-дівою Тіною Тернер.

 

Tears In Heaven (1992)

Здавалося, Клептон нарешті зажив щасливим і безтурботним життям. Але у березні 91-го його 4-річний син Коннор випав із вікна нью-йоркського хмарочосу. Вбитий горем батько присвятив своїй дитині одну з найкращих акустичних балад зі свого репертуару.

Tears In Heaven потрапила до саундтреку фільму «Напруга» (Rush), а в 93-му отримала три «Греммі».

 

My Father`s Eyes (1998)

Цю пісню Клептон присвятив своєму батьку, якого ніколи не бачив при житті. Вона стала однією з найбільш комерційно успішних в кар`єрі музиканта і навіть відзначилася «Греммі». А от блискуча гітара Клептона у My Father`s Eyes відійшла у тінь простуватої ритм-секції, що заполонила поп-музику в 90-х.

 

Riding With The King (feat. B. B. King) (2000)

На щастя, Клептон вчасно схаменувся і зрозумів, що фани хочуть від нього старого-доброго блюзу. Тому на порозі міленіуму записав альбом не з ким-небудь, а з самим Бі Бі Кінгом!

І не прогадав: Riding With The King очолив чарт Billboard, став двічі платиновим у США та відхопив «Греммі» в номінації «Найкращий блюзовий альбом».

 

All Of Me (feat. Paul McCartney) (2016)

У свої сімдесят Клептон передбачувано увійшов у фазу триб’ютів. Чотири роки тому він випустив кавер-альбом із самоіронічною назвою Old Sock. All Of Me – джазовий стандарт 30-х, який Клептон переспівав із давнім другом, Полом Маккартні. Цікаво, що гітара в пісні з’являється лише наприкінці.

Фото: facebook.com/ericclapton

Слухайте найкращий джаз і блюз в ефірі ofr.fm на каналі JAZZ & BLUES та рок на каналі ROCK. А підтримати на фінансово можна тут