Еволюція Девіда Гілмора в 13 піснях

06.03.2020

Від сором`язливого естета до лідера Pink Floyd

Наприкінці 60-х до тоді ще психоделічного гурту Pink Floyd прийшов гітарист Девід Гілмор. Він замінив Сіда Барретта – засновника команди, який після альбому The Piper At The Gates Of Dawn (1967) не зміг продовжувати грати через психічні проблеми. Про трагічну історію Барретта поговоримо іншим разом, а зараз повернемося до Гілмора.

Девід Гілмор

З кожним подальшим релізом «Флойдів» гітарист частіше писав власні пісні і з часом став другим повноцінним композитором у гурті разом із басистом Роджером Уотерсом. Не в останню чергу завдяки Гілмору музикантам вдалося відійти від ранніх психоделічних експериментів Барретта і перевинайти власний стиль на користь розлогого та мелодійного спейс-року.

Девід Гілмор виступав і сольно, але сьогодні його все одно майже не сприймають у відриві від  Pink Floyd. Тим не менше, гітарист і композитор став однією з ключових фігур в історії світової рок-музики.

На честь 74-річчя Гілмора згадуємо, як змінювався його стиль у «Флойдах» і поза гуртом.

Pink Floyd — The Narrow Way (1969)

Перший вагомий сонграйтерський внесок Гілмора в Pink Floyd можна помітити на четвертому альбомі гурту, Ummagumma. The Narrow Way – 12-хвилинне музичне полотно його авторства, де музикант сам зіграв на всіх інструментах. Перші три частини треку — інструментальні, а несміливий вокал Гілмора випливає з гітарних рифів та шумових ефектів вже ближче до кінця.

 

Pink Floyd — Fat Old Sun (1970)

Гілмор періоду ранніх «Флойдів» тяжів до великих форм. Жива версія його Fat Old Sun триває 14 (!) хвилин, але для альбому Atom Heart Mother її довелося скоротити до 6-хвилинної гітарної балади. Співає музикант вже впевненіше, хоча досвіду йому ще бракує.

 

Pink Floyd — Childhood`s End (1972)

У цій пісні з альбому Obscured By Clouds (1972) вже чітко вимальовуються фірмові риси Гілмора-виконавця. Гітарна харизма та протяжний вокал із надривом – за це музиканта ще полюблять меломани в майбутньому.

 

Pink Floyd — Money (1973)

Рідкісний випадок: Гілмор співає пісню Уотерса. А вже за кілька років між музикантами вибухне конфлікт…

Рок-н-рол Money починається зі звуку справжнього касового апарата, а закінчується істеричним саксофонним соло. Пісня увійшла до The Dark Side of the Moon – одного з найкращих альбомів Pink Floyd, який возвів гурт у статус живих класиків.

 

Pink Floyd  — Wish You Were Here (1975)

Ще один безсмертний хіт Pink Floyd Гілмор писав разом із Уотерсом. Проста і зворушлива пісня, як і весь однойменний альбом гурту, присвячені Сіду Барретту.

 

David Gilmour — There`s No Way Out Of There (1978)

На студійнику Animals (1977) Роджер Уотерс почав перетягувати сонграйтерську ковдру в Pink Floyd на себе. Девід Гілмор скористався нагодою і пішов писати сольний альбом. На ньому музикант спробував себе в жанрах, до яких у нього не дотягувалися руки в основному гурті. Наприклад, у синглі There`s No Way Out Of There чутно впливи блюз-року та кантрі.

 

Pink Floyd — Comfortably Numb (1979)

Перша версія Comfortably Numb повинна була увійти до сольника Гілмора, але музикант зміг написати лише приспів пісні і зайшов у глухий кут. Тоді він показав чорновик Уотерсу, який доробив все решта. Заспівали композицію вдвох, кожен – свою частину. Епічності Comfortably Numb додають оркестрові аранжування Майкла Кемена.

Пісня увійшла до The Wall – масштабного концептуального альбому Pink Floyd про рок-героя, який відгородився від світу стіною.

 

David Gilmour – Love On The Air (1984)

Наступний альбом «Флойдів», The Final Cut (1983), став фактично сольною роботою Уотерса, присвяченою його спогадам про батька та роздумам про політичну ситуацію в світі. Перед записом музикант вигнав клавішника Річарда Райта з гурту, а в студії поводив себе як диктатор. Це стало останньою краплею для «флойдівців», які за рік повтікали у сольні проекти.

Тим часом Девід Гілмор працював над другим сольником, About Face. До запису він запросив клавішника Джона Лорда (Deep Purple), Стіва Вайнвуда (Traffic, Ерік Клептон, Філ Коллінз) та інших.

Пісня Love On The Air починається як клавішний хіт у стилі «нової хвилі» і переростає в гітарний бойовик. Текст до композиції музиканту подарував Піт Таунсенд із The Who.

 

Pink Floyd – Learning To Fly (1987)

Після конфлікту з музикантами Уотерс заявив, що розпускає Pink Floyd та починає сольну кар`єру. З чим рішуче не погодилися Гілмор і Мейсон. Судові чвари музикантів за права на назву гурту затягнулися на кілька років.

Наприкінці 80-х Гілмор та Мейсон повідомили, що працюють над новим альбомом Pink Floyd без Уотерса. У записі A Momentary Lapse Of Reason також взяв участь Річард Райт, який підіграв на клавішах в декількох піснях. Learning To Fly – одна з них.

В якості головного сонграйтера Pink Floyd Гілмору вдалося органічно інтегрувати вісімдесятницьке звучання у фірмовий спейс-рок гурту.

 

Pink Floyd – High Hopes (1994)

The Division Bell – наступний альбом Pink Floyd на чолі з Девідом Гілмором, що побачив світ аж за сім років після попереднього. Річард Райт не лише повноцінно повернувся до гурту, а ще й заспівав із Гілмором в пісні Wearing The Inside Out.

Але головним хітом альбому вважається High Hopes, текст до якої написала дружина Гілмора, поетеса Поллі Самсон. Решта учасників гурту розкрилися в пісні з несподіваного боку: Райт зіграв на піаніно, а Нік Мейсон бив у дзвони.

Радимо слухати High Hopes в супроводі з чудовим метафоричним кліпом від Сторма Торгерсона.

 

David Gilmour – On An Island (2006)

Далі Гілмор взяв тривалу відпустку і повернувся в музику аж на власне 60-річчя. 6 березня 2006 року він випустив третій сольний альбом — On An Island. У записі взяли участь Річард Райт, Девід Кросбі, Грехем Неш, гітарист Roxy Music Філ Манзанера та інші відомі музиканти.

Марно було чекати від цього релізу чогось нового. Головний сингл з альбому звучить як стара-добра «флойдівська» лірика часів Wish You Were Here.

 

Pink Floyd – Louder Than Words (2014)

У тогочасних інтерв`ю Гілмор говорив, що не планує повертатися до Pink Floyd, а смерть Річарда Райта в 2008-му, здавалося, поставила остаточний хрест на такій можливості. Та на початку 2010-х музикант разом із барабанником Ніком Мейсоном у пам`ять про Райта прийняли рішення записати ще один, вже точно останній альбом гурту – The Endless River.

Реліз складається переважно з інструментальних композицій на основі демо-версій з партіями клавішника, що не були використані під час запису The Division Bell. Louder Than Words – одна з двох вокальних композицій на альбомі, текст до якої знову написала Поллі Самсон.

Здавалося б, все, за що фанати люблять Pink Floyd, тут на місці. Якби не втома в голосі Гілмора та загальне відчуття вимученості всього релізу.

 

David Gilmour – Rattle That Lock (2015)

Після невдалого останнього цвяху в домовину Pink Floyd фанати збиралися списувати Гілмора з рахунків. Але вже за рік музикант випустив новий потужний сольник, який довів, що пороха йому ще вистачає.

Фото: facebook.com/davidgilmour

Слухайте найкращу рок-музику в ефірі Old Fashioned Radio на каналі ROCK