Еволюція Браяна Іно в 14 піснях

15.05.2020

Глем, ембієнт, заставка Windows та інше

Він мріяв бути художником, але волею випадку став музикантом. Хоча й сам Браян Іно завжди просить не називати його цим словом. У мистецтві ним рухає жага створювати нові світи, а музика – лише інструмент, яким він володіє найкраще.

Слухачі дізналися про Іно завдяки гурту Roxy Music. Він пробув у складі недовго, адже не збирався зупинятися на глем-році. У сольній творчості Іно поступово відходив від образу рокера і врешті став видатним композитором. Він – перший, хто здогадався розвивати електронний звук в бік глибини та атмосферності, охрестивши інноваційний стиль ембієнтом.

Ще одна важлива іпостась Браяна Іно – саундпродюсер. Митець ставив звук для Девіда Боуї, Talking Heads, Genesis, U2, Coldplay, «Звуки Му», Джеймса Блейка та багатьох інших.

На 72-річчя Браяна Іно саме час розібрати його музику на атоми.

 

Roxy Music – Ladytron (1972)

Після закінчення арт-коледжу Браян Іно збирався стати вчителем мистецтва. Та одного разу він випадково зустрів у метро одногрупника, саксофоніста Енді Маккея, який запропонував хлопцю приєднатися до новоствореного гурту Roxy Music. Те, що було далі – вже історія…

Пісня Ladytron потрапила на дебютний, однойменний альбом колективу. Попри те, що головним сонграйтером Roxy Music завжди був Браян Феррі, вступ до неї повністю написав Іно.

Фронтмен попросив музиканта створити звук, який нагадував би «висадку на Місяць». Іно обробив синтезатором VCS3 звучання інструментів – і готово! Зрештою, Ladytron залишається чи не найбільш «інівським» треком в репертуарі Roxy Music.

 

Baby`s On Fire (1974)

Після альбому For Your Pleasure Іно пішов із Roxy Music через творчі розбіжності з Браяном Феррі. Символічно, що до запису свого дебютного сольника, — Here Come The Warm Jets, — музикант запросив усіх учасників гурту, окрім фронтмена. До цієї компанії приєднався Роберт Фріпп – засновник і гітарист King Crimson.

Baby`s On Fire – це той таки арт-рок ранніх Roxy Music, тільки ще більш винахідливий. Тепер ніхто не заважав Іно крутити ручки в своє задоволення.

 

Another Green World (1975)

На наступному альбомі Іно до нього, Фріппа та інших забіг на вогник ще й Філ Коллінз із Genesis. Трек, що подарував йому назву – замальовка на півтори хвилини, у якій вже окреслюються обриси майбутнього стилю музиканта.

Іно відходить від іміджу рок-зірки. Тут він значно менше співає, зате демонструє амбіції електронного композитора.

 

Discreet Music (1975)

Того ж року Іно потрапив у автомобільну аварію. У лікарні до музиканта прийшла ідея концептуального альбому з мінімалістичним, камерним звучанням.

Discreet Music відкриває однойменний 30-хвилинний твір. Його Іно називає «генеративною музикою» — це коли пісня пише себе сама на основі заданих композитором шаблонів.

 

Fripp & Eno – Evening Star (1975)

Після першого розпуску «Крімсонів» Фріпп запропонував Іно записати спільний альбом. У ньому саунд Discreet Music розбавляється гітарними ефектами.

Цікаво, що треки з Evening Star потрапили до саундтреку радіоп’єси за мотивами «Автостопом по галактиці» Дугласа Адамса.

 

David Bowie – Warszawa (1977)

Наприкінці 70-х Іно пробує себе в саундпродюсуванні. Піком цього стає «берлінська трилогія» альбомів Девіда Боуї.

Перший із них, — Low, — складався із нових пісень Боуї на одній стороні та інструментальних тем Іно на іншій (через що композитора можна назвати повноправним співавтором релізу).

Warszawa написана під враженнями Бої від відвідин столиці Польщі в 73-му. Іно показав артисту кілька чорновиків, а той зібрав із них цілісну композицію та дописав химерний вокал наприкінці.

 

King`s Lead Hat (1977)

На альбомі Before And After Science Іно востаннє намагається виліпити з себе рок-героя. Критика оцінила реліз високо, але сам музикант після нього перестав співати надовго.

King`s Lead Hat – сумбурний нойз-рок. У заголовку зашифрована назва гурту Talking Heads, з яким Іно добре спрацювався як саундпродюсер.

 

Ambient 1: Music For Airports (1978)

Точка неповернення для Іно. «Ембіент» дає поштовх однойменному напряму електронної музики, в якому важлива не качовість і танцювальність, а навпаки – максимальне занурення у звуковий ландшафт.

На альбом композитора надихнули звуки з німецького аеропорту. В записі взяв участь Роберт В’ятт – колишній барабанник і вокаліст психоделічного гурту Soft Machine.

 

Brian Eno + David Byrne – The Jezebel Spirit (1981)

Під час запису альбому Remain In Light Іно вмовив лідера «Балакучих голів» засісти за окремий реліз – My Life In The Bush Of Ghosts.

Сам композитор говорив, що так в його уяві звучить «психоделічна Африка». Якщо простіше, то Іно та Бірн поєднали афробіт із електронікою. А в пісні The Jezebel Spirit використали голос…екзорциста!

 

Under Stars (1983)

Згадаємо і про музику Іно до кіно. Композитор випустив кілька окремих альбомів із саундтреками, не кажучи вже про те, що його оригінальні пісні звучать у багатьох відомих і не дуже стрічках.

Один із найцікавіших кіномузичних релізів Іно – Apollo: Atmospheres And Soundtracks. Under Stars та інші композиції з нього прикрасили документалку про висадку американців на Місяць. Цей невагомий саунд розвиває ідеї спейс-рокових Pink Floyd.

До речі, у минулому році вийшло перевидання Apollo: Atmospheres And Soundtracks із оновленим звуком і розширеним треклистом.

 

The Microsoft Sound (1995)

Цю славнозвісну заставку з Windows 95 чули навіть ті, хто нічого не знає про Браяна Іно. Штатні композитори компанії Білла Гейтса не змогли написати нічого путнього, тож босам Microsoft довелося звернутися до гуру ембієнту. Щоправда, у пізніших версіях операційної системи мелодію замінили на іншу.

 

Extracts From Music For White Cube (1997-2000)

У 90-х Іно згадав, що хотів бути художником. І вигадав проект Installation – серію виставок у лондонській галереї White Cube, що поєднували відеоінсталяції та саунд-арт.

Музичні критики не оцінили задуму Іно і розбили проект вщент. Їх можна зрозуміти. Це скоріше колекція розрізнених звукових фонів, ніж повноцінні пісні.

 

The Ship (2016)

Справжнього великого альбому від Іно слухачі чекали майже двадцять років. Його композитор присвятив затонулому «Титаніку».

The Ship – медитативна аудіоп’єса із оркестром на електронному тлі. Сам Іно час від часу навіть озивається до слухачів призабутим голосом.

 

Brian Eno & Roger Eno – Mixing Colours (2020)

Найновіший реліз Браяна Іно. Якщо раніше брат композитора, Роджер, зрідка підігравав йому чи відповідав за продюсування альбомів, то тут вперше виступив повноцінним співавтором музики.

Разом брати Іно уявили, як звучать кольори та відтінки.

Фото: wikimedia.org

Слухайте найкращу рок-музику в ефірі ofr.fm на каналі ROCK. Зараз наше онлайн-радіо як ніколи потребує вашої фінансової підтримки! Зробити це можна тут