#Джазвиживання. Оля Чернишова: «Грати одночасно в трьох гуртах не важко»

16.07.2019

Вокалістка гурту [O], Gadzzilla Project та Urban Gypsy – про сльози від співу Джамали, просвітлення Боббі Макферріна та джаз на пароплавах

Існує думка, що поп-музика і джаз в Україні не мають нічого спільного. Насправді це не так. Якими б різними не були ці жанри, часто за ними стоять одні й ті самі люди. І ми доведемо це у проекті «Джаз виживання». Наші герої – ті, хто вправно балансують між масовою та елітарною музикою, поєднуючи непоєднуване.

Слухайте програму Філа Пухарєва в ефірі Old Fashioned Radio (вівторок, 16 липня – 12:00, канал JAZZ&BLUES; четвер, 18 липня – 13:00, канал ZEMLYA) та читайте текстову версію у блозі ofr.fm

Героїнею першого випуску програми «Джаз виживання» стала співачка Оля Чернишова. Прихильникам вітчизняної інді-музики вона відома як фронтвумен електронного гурту [О], що співпрацює з лейблом Івана Дорна Masterskaya. Паралельно дівчина співає джаз у формаціях Gadzilla Project та Urban Gypsy, а раніше була бек-вокалісткою Джамали.

Про джаз і перші кроки у жанрі

Вперше я почула джаз у 17 років, коли вчилася на 3 курсі музучилища. До того часу в мене назбиралася непогана музична колекція, в якій були Led Zeppelin, Rammstein та інші відомі музиканти. Одного разу я натрапила на касету із зображенням Луї Армстронга і Елли Фіцджеральд на обкладинці. Фотографія була старою, задимленою і захопливою. Я купила касету, увімкнула її вдома і зрозуміла, що це найпрекрасніше, що я коли-небудь чула після класичної музики. М`який саунд, фортепіано, труби – все звучало інтелігентно і красиво.

Так я зрозуміла, що таке джаз. І подумала, що якщо освою цей жанр, то зрозумію всю музику загалом. Тому і вступила на джазовий вокал до інституту Глієра.

Я щаслива, що отримала таку освіту. Мені пощастило вчитися у джазової співачки Юлії Роми, піаністки Наталії Лебедєвої та інших професіоналів у жанрі. Але тоді я багато лінувалася, пропускала пари. Могла б взяти від навчання більше. Творчої розхлябаності досі не втратила, але навчилася бути більш дисциплінованою.

Про Джамалу, Freedom Jazz і роль бек-вокалістки

Професійну музичну кар`єру я почала як вокалістка гурту Freedom Jazz. Коли йшла на кастинг, переживала, що мене не візьмуть через зріст. Але там вже співала інша висока дівчина – Юля Руднєва. Тому все вдалося (сміється)

У той час я познайомилася із Джамалою. Сусана (справжнє ім`я співачки – ред.) виконувала джазові стандарти у м`юзиклі «Па». Коли я вперше почула її голос, то розплакалася. Не розуміла, як можна співати так бездоганно?

Пізніше побачила оголошення, що Сусана шукає бек-вокалісток. Прийшла на прослуховування, а вона мені: «О, привіт! Що співатимеш?» Я заспівала At Last Етти Джеймс. Після цього розплакалася вже вона. Відтоді наша симпатія одна до одної не згасає.

Те, що бек-вокаліст ховається в тіні — це міф. Бек-вокаліст – це опора соліста. Так, ти не можеш імпровізувати, але в тебе є чіткі партії, яких треба дотримуватися. Це супервідповідальна робота.

Про Gadzzilla Project та Urban Gypsy

Гурт Gadzzilla Project — легенда інституту Глієра, через нього пройшло багато наших випускників. Першою вокалісткою в ньому була Оля Лукачова, яка нещодавно знову повернулася до складу. Всю музику для гурту і аранжування пише трубач Ярослав Мелконян. Я ж написала для Gadzzilla Project лише кілька пісень і пишаюся цим. Це хороші музиканти.

Певний час я їздила за кордон із кавер-бендами, виступала у готелях. Хотіла грати на пароплавах, але мама не пустила (сміється) Потім повернулася до Києва і півроку сиділа без роботи. Про це дізнався басист Коля Кістеньов і покликав мене співати в Urban Gypsy. Виявилося, що там вже грають двоє моїх однокурсників – Діма Кушніров і Діма Коваленко. Під час навчання я навіть не здогадувалася, що вони захоплюються джаз-манушем. Там таки я познайомилася зі скрипалем Матвієм Мироновим, якого вважаю генієм. Він дуже класно імпровізує, та й джазових скрипалів у нас не багато.

Про виступ із Боббі Макферріном на Leopolis Jazz Fest

Мені було дуже приємно виступати з Боббі на одній сцені, дивитися йому в очі. Він справляє враження людини, яка повністю розкрила свій потенціал. Такі люди зазвичай випромінюють внутрішній спокій.

Ми часто думаємо, що таким геніям, як Боббі, все дається легко. Насправді ж він, як і багато інших музикантів, довго себе шукав і був не задоволений собою.

Для Боббі музика – це молитва. Я з ним згодна. Вона виводить нас за межі власної свідомості і допомагає бути самими собою.

Про гурт [O] та музичне різноманіття

Я з тих музикантів, які люблять різні жанри. Колись займалася народним співом. Потім співала поп-музику в кавер-бендах – це хороша школа, але залишатися надовго там не варто. От і гурт [O] з`явився природньо.

Masterskaya – наші друзі. У нас немає кабального контракту з лейблом Дорна. Ми – незалежний гурт, який випускає на ньому музику. У Вані немає жодних ревнощів до моїх інших проектів.

Грати одночасно в трьох гуртах не так вже й важко. У нас же не по двадцять концертів на місяць!

Якщо людина щаслива в якійсь одній справі, навіщо їй займатися чимось іще? Я поважаю музикантів, які глибоко вкорінюються в якомусь жанрі. Сама ж скачу по вершках – може, це не дуже добре (сміється) Але це моє життя.

Автор: Філ Пухарєв

Фото: http://urbangypsy.kiev.ua, facebook.com/velyka.divchyna