#Джазвиживання. Олексій Яцина: «Джаз і реп завжди були поряд»

16.10.2019

Музикант і репер – про нуар, «зґвалтування саксофона» та перспективи хіп-хопу в Україні

Існує думка, що поп-музика і джаз в Україні не мають нічого спільного. Насправді це не так. Якими б різними не були ці жанри, часто за ними стоять одні й ті самі люди. І ми доведемо це у проекті «Джаз виживання». Наші герої – ті, хто вправно балансують між масовою та елітарною музикою, поєднуючи непоєднуване.

Слухайте програму Філа Пухарєва в ефірі Old Fashioned Radio у вівторок о 12:00 на каналі JAZZ&BLUES та у  четвер о 13:00 на каналі ZEMLYA, а також читайте текстову версію у блозі ofr.fm

Цього разу героєм «Джазу виживання» став саксофоніст і репер Олексій Яцина. Музикант народився у місті Мар`їнка Донецької області, пізніше перебрався до Києва на навчання в інституті Глієра. У 2015-му увійшов до складу інструментального хіп-хоп-гурту The Cancel Band, із яким випустив концептуальний альбом The Case (2017).

Олексій Яцина

Разом із іншими учасниками The Cancel Band, — гітаристом Миколою Зінченком і бас-гітаристом Єгором Гавриленко, — Яцина заснував проект BITLO, де грає на саксофоні та читає реп на власні тексти.

З минулого року Олексій грає в кавер-гурті Funk Avenue, а у 2019-му долучився до інді-формації Sheetel & Good Stuff. Наразі також працює над авторським матеріалом.

Про музичну школу, Майлза Девіса і російський реп

Малим побачив по телевізору, як якийсь дядько грає на дивній продовгуватій трубі. Запитав у батьків: «Що це таке?» Вони мені: «Саксофон» І я такий: «О, клас, хочу на ньому грати!» Прийшов у музичну школу, а мені кажуть, що саксофона в них немає, і замість нього дають блокфлейту. Так із нею й мучився кілька років (сміється)

У дванадцять років у мене з`явився нормальний інтернет, і тоді я почав досліджувати музику навпомацки. Захопився Джимі Хендріксом, The Doors, The Velvet Underground – рок здавався мені дуже жвавою і динамічною музикою. У музичній школі я мусив грати п`єси на саксофоні, тому доводилося слухати і джаз.

Якось скачав альбом Майлза Девіса Kind Of Blue. Перегнав його на диск, влігся на килимі і натиснув на Play. І прифігів від того, як там все зіграно. Подумав: «А що, так можна було?»

Мої друзі в той час слухали 50 Cent і російський реп. Свої музичні смаки я з ними не обговорював.

Про Роберта Гласпера, лейбл Motown та авторську музику

В інституті Глієра я потрапив до свого першого гурту, який називався Homies Experience. На назву та музику нас надихнув Роберт Гласпер. У 2012-му вийшов його альбом Black Radio, який змінив моє уявлення про джаз та хіп-хоп.

За кілька років моя сестра побачила в соцмережі оголошення, що якийсь гурт шукає саксофоніста. Запропонувала мені прийти на прослуховування. Так я потрапив до The Cancel Band.

Я тоді працював копірайтером і захоплювався нуарними детективами, а хлопці попросили мене придумати концепцію до майбутнього альбому. Так з`явилася історія про слідчого, який розслідує справу про викрадення платівки. Вона стала основою релізу The Case (2017).

З минулого року я граю в гурті Funk Avenue. Виконуємо енергійну та веселу музику, переважно – кавери на хіти 70-80-х років, золотої епохи лейблу Motown. Зараз у нас в країні панують сумні настрої, тому слухачам потрібна розрядка.

Потроху пишемо із FA і свою музику, але з цим все складно. Зібрати у студії кількох людей і організувати їх не так просто, та ми не здаємося. Думаю, в наступному році випустимо ЕР.

У The Cancel Band я познайомився із клавішником Антоном Шителем. Пізніше Антон створив гурт Myopia, а зараз займається проектом Sheetel & Good Stuff. Музиканти запропонували мені приєднатися до розширеного складу. Зустрілися одразу в студії, під час запису композиції Fever.

Антон запитав у мене: «Ти можеш зґвалтувати саксофон?» Попросив зіграти експресивне і трохи авангардне соло наприкінці пісні. Зізнаюся, що не спеціаліст у цьому – в Україні є саксофоністи, які у такій техніці грають набагато краще за мене. Але я постарався і результатом задоволений.

Про запит на реп та його зв`язок із джазом

Репом я захопився у студентські роки. Починав щось зачитувати вже в першому своєму гурті. Вчився на текстах Mos Def, A Tribe Called Quest та інших майстрів олдскульного хіп-хопу.

Продовжив репувати у The Cancel Band. Ми грали інструментальну музику, яку треба було чимось розбавляти, аби люди не втомлювалися. Тому я був у гурті кимось типу МС: зачитував якісь куплети, розповідав історії між піснями, фактично вів концерти.

У мене є свій реп-проект – BITLO. Ми навіть записували альбом, але він так і не вийшов, бо запороли запис. Зараз пишу новий матеріал і намагатимуся його реанімувати. Відчуваю, що в слухачів є запит на таку музику.

Я пробував фрістайлити. Це майже те саме, що грати соло на саксофоні. Іноді виходить, іноді – ні, все залежить від настрою і занурення в музику. Але взагалі фрістайл і всі ці реп-батли – не моє.

Хіп-хоп – це продовження поетичної традиції. Це можна відчути, якщо відкинути атрибути з «бабками-тачками-тьолками». Хіп-хоп гостро реагує на зміни в світі і відображає стан cучасного суспільства.

Джаз і хіп-хоп завжди були поряд. Ці жанри творять люди з одного середовища і культурного простору. Камасі Вашингтон, Террас Мартін, Thundercat – всі ці музиканти чудово відчувають себе в джазі і при цьому активно співпрацюють з реперами.

Говорити про те, що в Україні джаз чи реп ніколи не сприйматимуть серйозно – це нісенітниця. Музика – інтернаціональне надбання, вона не має меж. Проблема скоріше в тому, що у нас таку музику слухають мало. І це потрібно змінювати. Тож будемо виховувати аудиторію.

Фото: https://www.facebook.com/sofarkyiv, Polina Soltys, Таня Ярмолович