Джазові виконавці України: історія ХХ століття

19.10.2018

На початку

Початок українського джазу можна датувати доволі точно. Перший джазовий бенд в Україні зібрав харків’янин Юлій Мейтус, у подальшому відомий композитор, а перший його концерт відбувся в Харкові 29 грудня 1925 року.

У 30-х роках чимало джазових оркестрів з’являються майже у всіх великих містах України: Києві, Одесі, Харкові, Дніпропетровську. Вони грали у кіно- та драматичних театрах, так званих домах культури, готелях, ресторанах. Історія зберегла чимало імен, але ніяких записів від тих часів. Проте слід зазначити, що саме з України походять визначні джазові музиканти Леонід Утьосов, Олександр Цфасман, Леонід Теплицький, Яков Скоморовський, що переїхали до Росії, де склалася їх успішна музична кар’єра.

На жаль, від численних джаз-бендів того часу не лишилося жодних записів. Щасливий виняток становить Львівський Теа-Джаз,  який створив польський композитор Генрик Варс.

Львівський Теа-Джаз та Рената Яросевич – «Первый знак» (муз. Г.Варс)

Джаз в Україні у повоєнний час

У повоєнні роки в українському джазі продовжується період свінгу, що тривав до початку 1960-х. У 1962 році був створений джаз-оркестр «Дніпро» під управлінням Ігоря Петренка, а пізніше Гіві Гачічеладзе, а в 1965 році він випустив платівку, на якій, щоправда, записано лише три композиції: «Фантазія» на теми пісень І. Шамо та два твори американських джазменів Джуліана Едерлі та Квінсі Джонса. Тож цей міньйон фактично можна вважати першою платівкою українських джазових музикантів. На жаль, цей запис на сьогодні є раритетом.

Фото: Діксіленд з музикантів оркестру «Дніпро» (1962 р.): Вадим Рязанцев (ф-но), Юрій Сілкін (контрабас), Юрій Петін (барабани), Станіслав Колесник (банджо), Анатолій Самітов (труба), Ігор Петренко (кларнет), Іван Єфремов (тромбон). Фото з приватного архіву Юхима Маркова.

У тому ж 1962 році сталася ще одна важлива подія – заснування Київського джазового клубу, першого в Україні. Головна заслуга в цьому належала композитору й музикознавцю Володимиру Симоненко (1940-1998), автору першої книги про джаз в Україні. Упродовж наступних десятиліть джазові клуби з’явилися в багатьох інших містах: Дніпропетровську й Донецьку (1967), Горлівці (1977), Одесі (1980), Білій Церкві (1982), Чернівцях (1985), Сумах і Чернігові (1986), Кривому Розі (1987), Черкасах (1989), Смілі (1991), Бердянську (1993), Симферополі (1996).

Фестивальне життя

Знаменною подією в історії українського джазу став перший джазовий фестиваль «Джем-сешн», що відбувся у Києві в 1967 році. Фестивальну естафету Києва підхопили інші міста: Дніпропетровськ, Донецьк, Вінниця, Горлівка, Кривий Ріг, Львів, Одеса та інші.

1960-ті позначені переходом від формату біг-бендів до малих комбо й, відповідно, стильовим урізноманітненням українського джазу.

З’являються десятки нових колективів, шо грають, крім свінгу, діксіленд та боп. Знову ж таки, на жаль, від усього цього різноманіття лишилися тільки імена та фото за одним винятком.

Перші джазові записи

Першими повноцінними джазовими записами в Україні можна назвати записи львівського ансамблю Ігоря Хоми Medicus. Ігор Хома був музикантом-самоуком. Свій ансамбль він створив у 1960 році й успішно виступав з ним на різних фестивалях в СРСР, а також у Польщі, зокрема на фестивалі «Джаз над Одрою» у Вроцлаві в 1973 році. Хома був першим, хто спробував поєднати українську народну музику і джаз.

Ансамбль Medicus та Леся Стадник – Гей, музики

В репертуарі ансамблю була джазова класика від новоорлеанського стилю й свінгу до бопу й кул-джазу у стилі Майлза Девіса. Записи музики Medicus робилися починаючи 1962 й до 70-х років, і були вперше повністю видані у 2009 році.

Легенди українського джазу

У 1960-80-х роках з’являються не тільки численні нові колективи, але й музиканти, яких цілком заслужено можна вважати справжніми «зірками» українського джазу:

трубач Валерій Колесников з Донецька, піаністі Сергій Терентьєв та Юрій Кузнецов з Одеси, гітаристи Володимир Молотков з Києва, Олександр Любченко з Дніпропетровська та Енвер Ізмайлов.

Валерій Колесников (1945-2012), мабуть, один із найвідоміших джазових музикантів України останньої третини ХХ століття. Віртуоз труби, він чудово також володів співом скет. Його джазовий шлях почався в 1967 році, коли він створив квартет разом з Володимиром Молотковим та іншими музикантами Київського джазового клубу. Виконував мейнстрім та діксіленд, грав з провідними музикантами Росії й Прибалтики, виступав мало не скрізь в тодішньому СРСР, що цілком відповідало його прізвиську «Колесо». Упродовж 80-х Колесников регулярно визнавався одним із найкращих виконавців на своєму інструменті за опитуваннями критиків, яке проводилося латвійською газетою «Советская молодежь» (на кшталт опитувань журналу Downbeat), посідаючи 3, 4 та 6 місця.

Cry Me A River — Валерій Колесников ( труба)

Киянин Володимир Молотков (1947-2005) грав у багатьох естрадних та джазових оркестрах, перш ніж утворити квартет з Колесниковим, з яким виступав на численних фестивалях. В різні роки посідав 3, 4 та 6 місця за опитуваннями газети «Советская молодежь». Був визначним педагогом гітари, автором підручників, і виховав ціле покоління українських джазових гітаристів.

У 1978 роцы квартет Молоткова-Колесникова (а також В’ячеслав Новіков – ф-но, Олександр Хрістідіс – барабани) записав платівку «Ліричний настрій» — перший в Україні джазовий LP!

Володимир Молотков — Bloomdido

Сергій Терентьєв (1946 р.н.) певний час грав у оркестрі Олега Лундстрема, учасник численних фестивалів. У подальшому основний творчий напрям піаніста – виконання класичної музики. Своєю віртуозністю і ліризмом заслужив титули «поета джазового фортепіано», «маестро шовкові пальці». Нерідко поєднує класичну музику з джазовою імпровізацією. Двічі посідав 2 місце серед кращих піаністів за опитуваннями «Советская молодежь».

Сергій Терентьєв – Соло на фортепіано

Багатогранний піаніст, композитор, бендлідер Юрій Кузнєцов (1953-2016) почав концертну діяльність у 1973 році. Учасник багатьох джазових фестивалів і засновник джазового фестивалю в Одесі. Написав музику до низки кінофільмів. Його гра поєднує багато стилів від традиційного джазу до авангарду й забарвлена карнавальною стихією. Кузнєцов – великий прихильник спонтанної імпровізації. Визнавався 6-м і 7-м серед піаністів за анкетуваннями «Советская молодежь» та першим як музикант, що заслуговує ширшого визнання за опитуванням журналу «Джаз».

Юрій Кузнецов

Віртуоз гітари Олександр Любченко (1952 р.н.) почав концертну діяльність наприкінці 60-х рр., грав у різних колективах, був лідером власної групи «Кредо». Він – полістиліст, що використовує різні музичні культури від фламенко до індійської музики, від класики до блюзу і року. Його блискуча техніка, завдяки якій його називали «Паганіні гітари», не лишилася непоміченою, і упродовж 80-х він визнавався 3-м і 4-м серед кращих джазових гітаристів за опитуваннями «Советская молодежь».

Олександр Любченко – Blues for Son

Енвер Ізмайлов (1955 р.н.) розпочав свою музичну кар’єру у 80-х і одразу став бажаним гостем на музичних фестивалях не тільки в Україні, але й за кордоном. Особливість його гри – винайдена ним самим «десятипальцева» техніка та використання народної, зокрема татарської музики. Він декілька разів визнавався джазовими фахівцями 6-м серед кращих гітаристів за опитуваннями «Советская молодежь»,  а також 4-м серед гітаристів та 5-м як «музикант року» журналом «Джаз».

Енвер Ізмайлов та Боббі Макферрін – Караван

Перші десять років незалежності

1990-ті роки в українському джазі – час вивільнення нової енергії і водночас період нестабільності. Виникають багато нових фестивалів (більшість з яких не пережили рубіж століть), з’являються багато цікавих нових виконавців і нових колективів, що представляють практично увесь спектр стилів сучасного джазу. Серед найбільш відомих «Джаз Вуйко Бенд» піаніста Петра Пашкова (група виконувала акустичний джаз і фьюжн), «Er. J. Orchestra» піаніста Олексія Александрова (суміш джазу, класики та фолку), «Схід-Side» тенор-саксофоніста Дмитра Александрова (фьюжн), різні акустичні проекти піаніста Юрія Шепети, «Jazz Impression» Анатолія Алексаняна (виконувала оригінальний синтез акустичного джазу, фьюжн, українського та вірменського фолку), фьюжн-група «Брати блюзу» Мирослава Левицького, гурт гітариста Сергія Овсянникова, біг-бенди Олександра Шаповала та Марка Резницького, вокальна група Mensound, піаністи Володимир Соляник та Сергій Давидов, вокалістки Тетяна Боєва, Тамара Грач, Оксана Кулакова та інші.

Хоча справи із записом музики в останнє десятиліття минулого століття покращилися, на жаль, багато прекрасної музики пішло в небуття. Але не можна не виділити декілька значущих записів.

Це альбоми Енвера Ізмайлова «Kara Deniz — Black Sea» (1991), «At a Ferghana Bazar» (1993), «The Eastern Legend» (1993), «Мінарет» (1998), що стали відомі не тільки в Україні, але й у Європі. (Загалом дискографія Енвера Ізмайлова, який продовжує активну концертну діяльність, на сьогодні складає майже півтора десятки альбомів.)

Енвер Ізмайлов — Scholocho (Armenian Dance)

Барабанщик Валерій Волков записав у 1995 році у США альбом «Prayer for My Father» за участі видатного американських джазменів братів Ренді та Майкла Брекерів і Дейва Лібмана.

Ще один визначна спільна робота українського музиканта з зіркою сучасного джазу – це участь бандуриста Романа Гриньківа у записі альбому одного з найвідоміших фьюжн-гітаристів світу Ела ді Меоли «Winter Nights» в 1999 році.

Al Di Meola feat. Роман Гриньків — Carol of the Bells

Текст: Олександр Юдін