Дмитро Шуров: «Світові музиканти бояться їхати в Україну. Але не через війну»

Літо – пора фестивалів і нових музичних прем’єр. Підтримав традицію і Atlas Weekend, який відгримів у Києві з 28 червня до 2 липня. На головній сцені фесту свій новий літній трек «На вершині» презентував гурт Pianoboy. Одразу після прем’єри ми пробрались за лаштунки фестивалю і розпитали у Дмитра Шурова, кого він мріє побачити в Україні і чому погодився стати суддею популярного телепроекту.

DSC_4363

«На вершині» — легкий танцювальний трек. Такий стиль не зовсім притаманний Pianoбой. Як він виник? З чого усе почалось?

«На вершині» зробив саундпродюсер Рома Черенов (відомий Morphom, — ред.), який славиться своїми танцювальними треками. Ось, наприклад, він відомий своєю останньою роботою з Джамалою – це трек «I believe in you». Попередній її трек «Заманили» з «Дахою Брахою» — теж його робота. Тож і мені стало цікаво зробити таку колаборацію. Спробувати, як буде звучати Pianoбой, якщо йому накачати м’язи. І, здається, вийшло непогано.

Втім, це не єдина новинка, на яку слід чекати. Ви ж зараз готуєте новий альбом, правильно?

Так, але альбом буде рок-н-рольний, абсолютно живий. Ми вже записали кілька пісень. Починаючи з осені, будемо по одній їх видавати. А там і альбом випустимо. Крім цього, плануємо восени тур. Раніше, навесні ми зіграли в кількох містах із камерним оркестром, це була експериментальна програма, акустичний звук. А ось восени ми великим складом поїдемо у великі зали. Одразу кажу, концертів буде небагато, але вони будуть справді масштабні.

DSC_4650

Крім цього, восени ви будете суддею у новому сезоні шоу «Х-фактор». Раніше ви скептично ставились до таких телевізійних проектів. Що змінилось тепер?

Нічого не змінилось. Нас і далі багато кличуть на різні ток-шоу де готують їжу, розмовляють про плітки і так далі. Так ось, туди ми не ходимо. Pianoбой багато років витримує олдскульну медіаактивінсть. Тобто, ходимо тільки туди, де можна поговорити про музику. Це шоу («Х-фактор», — ред.) і є пов’язане з музикою, а ця справа для мене не нова. Я вважаю, мені є, що там сказати. Упродовж свого існування Pianoбой – це частина моєї нерівної битви за гарний смак із моїми… опонентами. Я сподіваюсь, що і участь в цьому шоу буде частиною цієї битви. Дуже хочу, щоб на телебаченні було те, що ми робимо. І хочу працювати з новими музикантами, хочу їх надихати, допомагати, а це — непогане місце для цього.

До речі, про музикантів – нових і не тільки. Тут на Atlas Weekend було чимало як потужних артистів зі світовим іменем, так і новачків. Чиїх виступів чекали ви? Хто вразив Дмитра Шурова?

Знаєте, усіх цьогорічних хедлайнерів я бачив вже по кілька разів. Тож голову мені не зносило. А ось мій 13-річний син Левко був на їх виступах вперше. Ми з ним разом стрибали на Kasabian, на Nothing but thieves. Із сином я сам пережив цих виконавців, наче вперше. І це — моє найміцніше враження.

DSC_4401

Втім, є ж якийсь артист, на виступ якого ви мрієте потрапити?

Так, звісно. Це, наприклад, Florence and the Machine чи Джек Уайт. Я, на жаль, жодного разу не був на їх живих виступах. У мене весь час співпадають графіки з цими людьми. Мабуть, ми з ними живемо на одній планеті. Грають вони, граю я — і так постійно.

Як ви вважаєте, таких виконавців реально заманити в Україну? Адже, як показує Atlas Weekend, українці давно готові до світових зірок.

Це реально. Але це дуже дорого. Адже гривня не дуже високо катується в світі. І організаторам банально важко відбити таких артистів. Така сьогодні реальність. Окрім цього, багато музикантів просто бояться їхати в Україну. Не через людей, не через репутацію, не через війну навіть. А через те, що їм весь час говорять, що це — піратська країна. Їх лейбли кажуть: «Ваша музика не продається в Україні, немає ніякого сенсу вас там промотувати». Потім ці артисти зрештою потрапляють в Україну і – вау! Вони починають їздити сюди не через гроші, а через те, що це країна зі своєю енергетикою, у якій кайфово виступати.

DSC_4656

До речі, про виступи. Ви вже не вперше граєте на Atlas Weekend. Чи щось змінилось порівняно з минулими роками? Окрім, хедлайнерів, звісно.

Ви знаєте, щороку щось нове. Цього разу найбільше в очі кидається організація, пунктуальність сцен — все буквально хвилина у хвилину. У першу чергу, це — повага до глядача. Адже люди можуть запланувати собі, кого саме вони хочуть побачити. Бо коли фестиваль перетворюється на музичний кросворд, як це було в минулому році, це дуже важко. У цьому році з цим зовсім інша справа, і мені це дуже приємно. Якби в Україні по всіх фронтах так враховували помилки і потрохи їх виправляли, ми б жили набагато краще.

Інтерв’ю: Дiана Луцишин
Фото: Atlas Weekend