Бугге Вессельтофт: Хочу надати слухачеві шанс створити власну історію навколо музики

23 жовтня о 20:00 в арт-центрі «CLOSER» з сольним концертом приїде норвезький джазовий музикант, піаніст Бугге Вессельтофт. В ексклюзивному інтерв’ю для OFR Бугге поділився тим, як створює музику, що думає про українців та що очікувати на найближчому концерті. 

OFR – це онлайн-радіо, тож хотілося би почати розмову з музики. Хто ваш кумир?

Моїм ідолом беззаперечно є Майлз Девіс. Виконавець, який продовжував вдосконалювати музику та самовдосконалюватися протягом усього свого життя. Він – неймовірний джазовий музикант.

Ваша інструментальна музика дуже красива та заспокійлива. Ви деякий час працювали в шпиталі, доглядаючи хворих. Як думаєте, чи здатна така музика, як у вас, лікувати?

Я не впевнений. Хоча мені здається, що коли люди з задоволенням проводять час слухаючи музику, це допомагає, хоча б в якомусь сенсі.

Як виникла ідея нової платівки “Everybody Loves Angels”?

20 років тому вийшов мій альбом “It’s Snowing On My Piano”. Для мене стало великою несподіванкою те, що він сподобався такій великій кількості слухачів. Я би навіть сказав, для мене це було трохи дивно. Пройшов час і я вирішив зробити ще одну схожу платівку. “It’s Snowing On My Piano” і “Everybody Loves Angels” – обидва є концептуальними альбомами – туди увійшли інструментальні версії відомих композицій.

Чому ви обрали пісні Леннона, Маккартні, Пола Саймона, Баха та Бруно Марса для інструментальної інтерпретації в новому альбомі?

Я обрав пісні, які найбільше слухав у дитинстві, окрім Бруно Марса, якого мені порадив продюсер. Я намагався зробити з ними те саме, що я зробив у “It’s Snowing On My Piano” – грати дуже тихо та бережно. Сенс у тому, що я хочу надати слухачеві шанс створити власну історію навколо музики. Я складав п’єси наступним чином: починаю грати головну тему, потім вона пливе у далечінь, що дозволяє слухачеві вільно розмірковувати над музикою і, можливо, асоціювати почуте з особистими спогадами. В кінці п’єси я повертаюся до початкової мелодії.  

Ваш новий альбом “Everybody Loves Angels” був записаний у найбільшій дерев’яній церкві Норвегії, LofotKatedralen. Чому ви обрали саме це місце? Там особливий звук, атмосфера?

Я дуже ретельно обирав локацію. Кілька років тому я давав там концерт і мені сподобалася атмосфера та неймовірний дух Лофотена. Вродлива, але одночасно дуже сувора місцевість. Також коріння моєї сім’ї походять з тих країв.

Ви вже були у столиці України. Які лишилися враження?

Я дуже полюбляю Східну Європу, полюбляю цих людей. Я бачу їх відкритими та добре обізнаними про своє культурне коріння та його важливість. Більше, ніж багато хто з західних європейців. Я не знаю чому, але отримав таке враження від України.

Чи мали ви якісь цікаві історії чи зустрічі в Києві?

Це буде мій четвертий візит у столицю. Я чув багато українських джазових музикантів і сподіваюсь, що матиму шанс з ними зустрітися. Також мені дуже подобається клуб «CLOSER». Він створений кмітливими ентузіастами. Ще люблю Львів та Одесу. Одеса була моєю давньою мрією, з її чорноморською і навіть стародавньою культурою.

Що ви готуєте для київського слухача 23 жовтня?

Це буде мікс акустичного піаніно з нового альбому, трохи джазу та електронної музики з мого комп’ютера. Сподіваюсь, вам сподобається.