Незалежність, сучукрліт і український джаз. Як Маркіян Іващишин змінив Україну

19.11.2019

Здобутки активіста, політика, культурного мецената і джазового меломана

6-15 грудня відбудеться ХІХ-й міжнародний фестиваль імпровізаційної музики Jazz Bez. Він об`єднає 15 міст України та Польщі. Київська частина виступів відбудеться у 32JazzClub за підтримки Old Fashioned Radio.

Один із засновників фестивалю – львів`янин Маркіян Іващишин. Людина, яка cильно змінила суспільне та культурне життя нашої країни. При цьому сам Марек завжди тримався показово скромно. Він зрідка давав інтерв`ю, вважаючи, що наше мистецтво потрібно підтримувати не так словом, як ділом.

На жаль, навесні цього року Марек відійшов у кращі світи. Але його справу продовжують однодумці.

Ми знайшли найцікавіші цитати Маркіяна Іващишина. Зібрали головні вислови про чоловіка від його колег і друзів. І з`ясували, чому без Марека Україна не була б такою, якою є зараз.

Революція на граніті

На початку 90-х молодий депутат і науковець Маркіян Іващишин очолив Студентське братство Львівщини. Скоординувавшись із київським політиком Олесем Донієм, він вирішив висловити протест тодішній політиці УРСР.

2 жовтня 1990 року Іващишин, Доній та ще більше 100 студентів вийшли на Площу Жовтневої революції в Києві (нині – Майдан Незалежності) на безстрокову акцію голодування.

Марек під час Революції на граніті

Серед протестувальників було чимало відомих нині українських митців: письменники Оксана Забужко, Тарас Прохасько, Олександр Ірванець, Соломія Павличко; журналісти Вахтанг Кіпіані, Анжеліка Рудницька; політики В`ячеслав Кириленко, Олег Тягнибок та ін. Серед вимог протестантів — переобрати Верховну Раду України на багатопартійній основі та повернути українських солдатів на територію місцевих військових частин.

17 жовтня влада задовольнила вимоги студентів. Військові повернулися додому, а на наступний рік в Україні призначили референдум щодо її статусу як союзної республіки. Маркіян Іващишин вийшов до телекамер зі словами: «Голодування припиняється. Ми перемогли».

Маркіян – один із символів боротьби за незалежність. Це людина надії, ідей, натхнення, ідеолог, організатор – в ньому стільки всього сплелося. Він завжди був зорієнтованим на нові ідеї, першим в Україні почав розвивати сучасне мистецтво. Це була глиба! І при тому він недооцінений, адже саме такі люди повинні були ставати депутатами, міністрами, президентами.

Олесь Доній (з матеріалу «Радіо Свобода»)

Політика

Іващишин завжди підтримував проукраїнські сили у владі. На початку 90-х він створив власну партію «Третя республіка», хоча наступні десять років тримався осторонь великої політики. Працював депутатом Львівської облради та громадським активістом.

У 2001-2002 рр. Марек був співорганізатором акції «Україна без Кучми». Саме йому вдалося витягнути на волю ув`язнених міліцією мітингарів.

У 2004-му Іващишин виступив одним зі співзасновників громадської ініціативи «Пора». За рік вона трансформувалася в політичну партію.

Основне для мене — пошук свободи. У широкому розумінні. Деякою мірою так — я неформал. Тобто людина, яка прагне бути мінімально залежною від обставин, зрештою від того, що ми називаємо суспільством, державою. І це бажання зберегти свою свободу змушує робити якісь контроверсійні кроки незалежно від кон’юнктури.

(З інтерв`ю в «Дзеркалі тижня»)

Незалежні ЗМІ

Марек доклав руку до створення в Україні медіа, незалежних від олігархів.

У 2000-х він фінансово підтримував культорологічний часопис «Четвер», головним редактором якого був письменник Юрій Іздрик. З 90-х в ньому вийшли друком знакові твори представників «Станіславського феномену» та інших сучасних літераторів: Юрія Андруховича, Тараса Прохаська, Сергія Жадана, Володимира Єшкілєва тощо.

Перший випуск журналу «Четвер»

У 91-му Іващишин виступив одним із співавторів ідеї львівської газети «Post-Поступ». Протягом наступних шести років видання на чолі з журналістом Олександром Кривенком залишалося одним з головних рупорів свободи слова в Україні. У 2006-му «Post-Поступ» відновив вихід під редакторством письменника Юрія Винничука та змінив акцент із проблемних тем на публіцистику.

У 2000-х Іващишин також був співтворцем радіо «Ініціатива» — однієї з перших суто україномовних комерційних станцій, що мовила на хвилі «Ніко FM».

Ще одне створене Мареком ЗМІ – суспільно-політичне видання «Львівська газета», що виходить від 2002-го (з 2017-го – в інтернеті).

Мені пощастило жити в час, коли вже можна було хоч якось конструктивно діяти. Можна було щось робити, а не просто говорити пошепки на кухнях. Ми вже мали можливість збиратися середовищами та видавати свої газети.

(З інтерв`ю The Ukrainians)

Українська музика

Іващишин дав дорогу багатьом майбутнім зіркам української альтернативної сцени. Серед таких – «Океан Ельзи», Руслана, «Плач Єремії», «Мертвий півень», «Клуб шанувальників чаю», «Піккардійська Терція». Він допомагав їм у записі альбомів та організації концертів. Марек принципово підтримував музикантів до моменту, коли вони ставали відомими, адже не хотів лізти в шоу-бізнес.

Легендарна людина для культурного Львова. Без нього не було б знаменитої «Дзиґи». Він дуже підтримував нас, вперше заплатив гонорар за виступ групи ОЕ. Але найголовніше – він любив Україну — сучасну, європейську, унікальну. Любив і творив її сам…

(Святослав Вакарчук про Марека, з Twitter)

Велика людина… Епоха, друг, брат, духовний наставник. Рідне місто, рідне місце, музика, малярство, настрій, життя… Дякую за все, Мареку.

(Тарас Чубай, лідер гурту «Плач Єремії», про Марека. З матеріалу «Радіо Свобода»)

«Дзиґа» та мистецькі акції

Політика та громадська діяльність – лише один бік Іващишина. Інший – неформальне мистецтво, яке він любив всім серцем.

Марек стояв біля витоків нині культового фестивалю «Вивих», який відбувся у Львові в 1990-му та 1992-му. На ньому виступили гурти «Скрябін», «Мертвий півень», «Вій», «Табула Раса», а також літературне угрупування «Бу-Ба-Бу» (Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак).

У 93-му разом із художником Влодко Кауфманом та режисером Сергієм Проскурнею заснував у Львові мистецьке об`єднання «Дзиґа». До сьогодні в ньому відбуваються виставки сучасних художників, літературні зустрічі, музичні концерти та джазові джеми.

Марек займався серйозними культурними проблемами, і ми це усвідомлювали, що ми робимо, для кого, навіщо. Постійно була напружена тяжка робота з різними емоціями. Але без нього це не могло існувати. Він був чоловіком, який дивився набагато вперед, і цим дуже дивував. Людина, яка була рушієм. Тепер це відчуватимемо.

(Влодко Кауфман про Марека. З матеріалу «Радіо Свобода»)

Jazz Bez

Саме це творіння Марека цікавить нас найбільше. У 2001-му Jazz Bez вперше відбувся як міжнародний джазовий фестиваль у Львові та Перемишлі. З роками до його мапи додалися Київ, Харків, Луцьк, Севастополь, Краматорськ, Варшава, Вроцлав, Люблін та інші міста. Від 2017-го до організації столичної частини Jazz Bez долучилися 32JazzClub та Old Fashioned Radio.

За 19 років на Jazz Bez виступили такі зірки джазової музики, як The Necks, Майрон Уолден, Марк Тернер, Девід Хелбок, Бред Террі, Амір Перельман, Аркадій Шилклопер, Мар`яна Садовська та ін.

XIX-й Jazz Bez пройде 6-15 грудня в 15 містах України та Польщі. Вже баз Марека, але з пам`яттю про нього.

[Моє захоплення джазом почалося] ще зі студентських років. Тоді джаз слухали на платівках, шукали записи різні. У мене це був перехід від хард-року до трохи складнішої музики.

[У джазі мені подобається] Неочікуваність, імпровізація. Кожен концерт інакший.

(«Варіанти»)

[…] Всі невдачі чи прорахунки є локальними, а бацила хвороби на хорошу музику якщо не стала епідемією, то, як мінімум, отримала зриме поле «носіїв» та «пацієнтів», яких із кожним роком, з кожним фестивалем чи концертом стає більше. І нема на то ради.

(uajazz.com)

Фото: https://www.facebook.com/marek.ivashchyshyn, theukrainians.org, wikipedia.org