Богдан Весоловський – перший український джазмен. Топ-6 фактів про нього

05.09.2019

Український патріот, що обирав між музикою та політикою, а відомим став лише нещодавно

Сьогодні, 5 вересня, в Будинку звукозапису Українського радіо відбудеться ІV Міжнародний фестиваль ретро-музики імені Богдана Весоловського. Нині ім`я цього композитора мало про що говорить широкому колу слухачів. Та без нього українського джазу могло б взагалі не існувати.

У 30-х Весоловський писав пісні і грав в ансамблі «Ябцьо-джаз», учасники якого вважалися суперзірками львівської музичної сцени. Звісно, твори композитора важко назвати джазом у звичному для нас вигляді. Це одночасно прості та вишукані романси в ритмах танго і фокстроту, які могли б звучати будь-якою іншою мовою. Та їхня цінність саме в тому, що звучали вони українською.

На жаль, творча активність Богдана Весоловського протривала лише кілька років. Через принципову проукраїнську позицію більшу частину свого життя музикант поневірявся за кордоном у пошуках заробітку, що відволікало від написання пісень. Проте йому вистачило цього часу, аби залишити яскравий слід в історії української музики. Який саме – дізнаєтеся далі.

Народився у родині політика ЗУНР

Богдан Веселовський побачив світ 1915 року у Відні. По закінченню Першої світової війни його родина переїхала до Стрия. Мати майбутнього композитора була простою донькою священика, а от батько мав поважний статус депутата Західноукраїнської народної республіки. Спершу Веселовський-молодший хотів йти його стопами, тому пішов вчитися на юридичний факультет Львівського університету. Однак у юнацькі роки хлопець захопився музикою і вступив до інституту імені Миколи Лисенка.

Богдан Весоловський у молодості

Написав свій головний хіт у 22 роки

У 30-х прогресивна молодь Львова ходила на «репрезентативні балі» та дансинги, що були предтечами джазових концертів. Щоправда, на таких вечорах грала переважно польська музика. У 1934-му п`ятеро львівських україномовних музикантів зібралися разом і вирішили, що ситуацію треба змінювати. Так з`явився «Ябцьо-джаз» — перший український джазовий ансамбль.

Засновником гурту вважається скрипаль Леонід «Ябцьо» Яблонський. До складу також увійшли піаніст Анатолій Кос-Анатольський, співак Степан Гумінілович і вокалістка Ірена Яросевич. Богдан Веселовський («Бонді») грав на акордеоні та став головним сонграйтером колективу.

За три роки «Бонді» створив свій перший шлягер – танго «Прийде ще час». Текст до нього написав поет Степан Чарнецький, який погодився на це за умови, що в майбутньому Веселовський повністю працюватиме над піснями самотужки.

Кинув музику заради боротьби за українську незалежність

Аж тут політичні амбіції Весоловського взяли гору над музичними. У 1938-му юнак вирушив до Ужгорода, де збирався розбудовувати культурне життя в новоствореній Карпатській Україні.

Без головного композитора шляхи решти учасників «Ябцьо-джаз» розійшлися. Леонід Яблонський емігрував до Чехії, а згодом жив у Аргентині та Канаді. Степан Гумінілович вступив до війська ОУН, а після Другої світової війни виїхав до Італії, де організував власний хор. Ірена Яросевич пішла співати у єврейсько-польський ансамбль «Тео-джаз». Анатолію Кос-Анатольському пощастило більше за всіх: наприкінці 40-х він увійшов до Спілки радянських композиторів України та зробив собі ім`я на обробках лемківських пісень.

«Ябцьо-джаз»

Що ж до Богдана Весоловського, то його надії на світле українське майбутнє не виправдалися: Карпатська Україна проіснувала лише три місяці і була захоплена угорським військом. Після цього музиканту довелося виїхати до Відня.

Працював у нотному видавництві та на радіо в Канаді

Оселившись в Австрії, Весоловський майже на десять років поставив творчість на паузу. Там він влаштувався до музичного видавництва діаспорного мецената Бориса Тищенка, де укладав нотні збірки українських народних пісень разом із оперним композитором Андрієм Гнатишиним.

Та вже у 1949-му Весоловський разом із дружиною та двома синами переїхав до Канади, де залишився до кінця життя. На новому місці він працював в українській редакції Міжнародного канадського радіо та знову взявся до музики, випускаючи сольні альбоми.

Повернувся в Україну незадовго до смерті

Побачити батьківщину знову Весоловському судилося лише наприкінці 1960-х, у рамках українсько-канадського культурного обміну. Музикант з`їздив у Львів і відвідав могилу Тараса Шевченка в Каневі.

Богдан Весоловський помер у грудні 1971-го в Монреалі. Через 20 років його дружина виконала бажання музиканта, поховавши його прах на родинному цвинтарі в Стрию.

Переспівувався Олегом Скрипкою і не тільки

Після смерті Весоловського українські музиканти різних поколінь намагалися знайомити слухачів із його творчою спадщиною. Першим це почав робити гурт «Львівське ретро», що виконував пісні композитора у 1980-х.

У 1998-му диск із 15-ма піснями авторства Весоловського випустив співак Остап Зорич. У 2001-му схожу збірку видала дружина композитора, Олена Залізняк-Весоловська.

Сучасні слухачі познайомилися з піснями композитора завдяки інтерпретаціям Олега Скрипки. Він видав аж два подібні альбоми: «Серце у мене вразливе» (2009) та «Жоржина» (2011).

У 2015-му у Львові вперше пройшов Міжнародний фестиваль ретро-музики імені Богдана Весоловського. За два роки він повернувся до Львова, у 2018-му відбувся в Одесі, а цьогоріч завітає до Києва.

Фото: kray.org.ua, wikipedia.org

Слухайте шедеври світового джазу в ефірі Old Fashioned Radio на каналі JAZZ & BLUES та сучасну українську музику на каналі ZEMLYA