Лідер гурту «Скрябін» — про себе, музику, політику, Бога і не тільки

Рівно п`ять років тому не стало Андрія Кузьменка, більше відомого прихильникам української музики як Кузьма Скрябін. Він загинув у ДТП на Дніпропетровщині.

Кузьменко прийшов у музику наприкінці 80-х. Саме тоді простий хлопець із Львівщини створив разом із однодумцями гурт «Скрябін». У ті роки він грав переважно похмуру музику: синті-поп і пост-панк у стилі улюблених закордонних команд – Depeche Mode і The Cure.

На початку 2000-х до Кузьменка та «Скрябіна» нарешті приходить всеукраїнська популярність. Фронтмен починає працювати на телебаченні, а гурт змінює склад і береться за іронічний поп-рок.

«Клей», «Бультер`єр», «Чорнобиль Форева», «Мовчати», «Люди, як кораблі», «Старі фотографії» — ці та інші хіти Кузьми Скрябіна та його гурту пам`ятає кожен, хто хоч раз у житті чув український рок. Але що було в голові у музиканта весь цей час? Ми прочитали головні інтерв`ю Кузьми від кінця 90-х і обрали з них найважливіші вислови.

Я не бачу сенсу складати шлягери, тим паче, що я не вмію цього робити. Ми пишемо пісні, які несуть якусь інформацію і заставляють людей задуматись.

Я маю Бога в собі. Я не ходжу до церкви (за винятком Лаври) і не беру участі в різноманітних обрядах. Але я знаю: Бог є. Він з нами і ми маєм бути з ним.

(«Тернопільська газета», 1998)

Я містик за натурою. І часто-густо, знаючи, що так не можна, випробовую долю — роблю все навпаки. Вірю у випадок, в містику. І в гроші, звичайно, — тут я реаліст.

(Журнал «Академія», 1999)

Я не є щирий, я дуже скритний чувак. В мені заховано всередині страшні печери. Те що є нагорі, воно часто не співпадає.

(Інтерв`ю на «Радіо Промінь», середина 2000-х)

Та ні, у мене не буває депресій! Я навчився не заходити дуже глибоко, щоб не запороти рогами у землю.

(«Газета по-українськи», 2006)

Працездатність – єдина можливість чогось досягти. Якщо ти просто талановитий чи геніальний, ніхто про тебе не дізнається, крім миші, яка живе у тебе на кухні.

(З інтерв`ю на YouTube)

Я взагалі  не маньячу з того приводу: написав я свої кращі пісні, чи не написав. Я вже їх стільки написав, що можна на концерти їздити, і не повторюватись. […] Головне – щоб тобі нудно не було на сцені, а вдосконалювати все можна постійно.

(«Платформа», 2015)

[Про політиків] Вони мене не вважають якоюсь небезпекою. Вони мене мають за таку саму міль, як і будь-яку іншу людину в Україні, яку можна витерти і роздавити. Вони собі живуть на іншій планеті.

(Останнє інтерв’ю Кузьми для hromadske.tv, 2015)

Я, слава Богу, заробив собі якийсь вже досить сформований і встояний в уяві людей імідж, і важко його поламати за допомогою фотошопу. Моя хата — то єдине місце в світі, в якому мене люблять і чекають незалежно від того, хто я і скільки заробляю. І я ніколи не зраджу найближчих мені людей.

(«Галицький кореспондент»)

Я маю людей, які мене люблять і яких люблю я. Я не переймаюся за те, як виглядаю, займаюсь улюбленою справою. Мені повезло. Вже років десять я точно щасливий.

(«Платформа», 2015)

Також читайте про невідомі проекти Кузьми Скрябіна

Фото: Василь Клименко

Слухайте сучасну українську музику в ефірі Old Fashioned Radio на каналі ZEMLYA